виставка

Лют

2025

Книжково-документальна виставка «Іван та Юрій Липи у культурному і суспільно-політичному житті України»

2025 рік на Львівщині проголошений роком Івана та Юрія Липи, адже у лютому минає 160 років від дня народження українського громадського і політичного діяча, письменника, співзасновника таємного товариства «Братство тарасівців», міністра віросповідань УНР (1919), борця за незалежність України у XX столітті – Івана Липи; у травні – 125 років із дня народження продовжувача плеяди ідеологів і будівничих Української держави, визначного громадсько-політичного діяча, лікаря, письменника, літературознавця, борця за незалежність України – Юрія Липи.

На вшанування цих непересічних особистостей у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника до уваги читачів представлена книжково-документальна експозиція «Іван та Юрій Липи у культурному і суспільно-політичному житті України».

Іван Липа (1865–1923)

У літературному доробку Івана Липи – казки, новели, поезії. Найбільше у його письменницькій спадщині оповідань, у яких він реалістично відобразив тяжке життя народу, духовні поривання і щоденну працю демократичної інтелігенції, картини воєнної дійсності.

До уваги читачів презентовані прижиттєві видання Івана Липи: повість «Нові хрести» (1913), «З нового світу» (1918), казка «Орел промінистий» (1920), «Трицарство» (1922), впорядкований ним альманах «Багаття» (1905), який став важливою подією в історії української літератури.

В окремому розділі виставки представлені видання, які вийшли після смерті Івана Липи: казка «Тихе слово» (1929); збірка оповідань «Тринадцять притч» (1935) – унікальний в українській літературі цикл казок, у яких він як філософ створює образ нової людини, яка живе в період колосальних суспільних зрушень і революційних змін; збірка «Оповіді про смерть, війну й любов» (1935), «Світильник неугасимий: 13 притч» (1994) та ін.

Невід’ємною складовою творчого доробку Івана Липи є його епістолярна спадщина, найповніше зібрання якої вийшло у 2020 році під упорядкуванням Ігоря Стамбола: «Листування Івана Липи (1892-1922)».

У наступному розділі експозиції до уваги читачів – наукові розвідки, монографії про Івана Липу, зокрема: Гаврилюк, І. Незабутний: памяти Івана Липи (1926); Огієнко, І. Світлій пам’яті Івана Липи, 1919–1923 («Наша Культура». 1937. Кн. 8/9), Погребенник Ф. Один з «тарасівців» («Дзвін». 1990. № 1), Глиняна Л. Алегорична проза І. Липи: параметри духовності («Слово і час». 2003. № 9), Качкан В. Посланник на ниву слова: Іван Липа в освітленні нових історичних джерел та матеріалів («Народознавчі зошити». 2010. № 1/2), Чорноморська хвиля української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917–1920 рр. / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. (2011), Стамбол, І. Іван Львович Липа в українському національному русі: (кінець XIX – початок 20-х років XX ст.): автореф. дис. канд. іст. наук (2016); Стамбол, І. Іван та Юрій Липи (2019) та ін.

Юрій Липа (1900–1944)

Науковий та літературний доробок Юрія Липи нараховує понад 360 праць, серед них – статті, вірші, рецензії, переклади.

На виставці представлені найголовніші його науково-політологічні праці: «Призначення України» (1938), «Розподіл Росії» (1941), в яких автор досліджує питання геополітичного становища України у світі; а також інші твори: роман «Козаки в Московії: Роман із ХVII століття» (2000); збірка поезій «Суворість» (1931), «Вірую: вибрані вірші» (1938), збірник «Поезії», укладений Є. Маланюком (1967), «Світлість» (2014), «Суворість: патріотичні поезії» (2015), «І прийде час: поезія» (2019); літературознавчі есе «Бій за українську літературу» (1935) та його перевидання з упорядкуванням, примітками та післямовою Л. Череватенка (2004); новели «Нотатник. Кн. 1, 2, 3» (1936), «Рубан» (2018) та ін.

В експозиції представлені також численні закордонні збірки, в яких опубліковано поетичні та прозові твори Ю. Липи: «Поезія визвольних змагань» (Торонто, 1954), «Збірка українських новель» (Нью Йорк, 1955), «Антологія української поезії» (Лондон, 1957), «Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході» (Т. 1. Мюнхен, 1969) та ін.

Окрему частину експозиції складають спогади друзів і колег: Лев Биковський «Апостол новітнього українства: Юрій Липа» (1946), Тарас Бульба-Боровець «Армія без держави» (2015), Улас Самчук «На білому коні», «На коні вороному» (2012).

Крім того, в експозиції можна ознайомитись із дослідженнями сучасних липознавців: Баган О. Юрій Липа: людина і мислитель (1994); Ільницький М. «Не зрікайся своєї душі: концепція України в творчості Юрія Липи» («Дивослово». №4. 1994); Блажеєвська Ю. Проблема національного характеру в публіцистиці Ю. Липи: автореф. дис. канд. наук із соціальних комунікацій (2015); Гринів О. Підкова у спадок: колаж на життєписі Юрія Липи та його дружини Галини Захарясевич (2019); Янчук О. Бібліографія Юрія Липи: до 100-ліття від дня народження (2000); «Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті ХХ століття: Всеукр. наук. конф., 27-28 квітня. Одеса» (2000) та ін.

Запрошуємо всіх зацікавлених оглянути виставку для ближчого знайомства з творчістю і драматичною долею Юрія Липи та Івана Липи.

Січ

2025

Відкриття ювілейної виставки «56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)»

27 січня 2025 р. у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника відбулося відкриття ювілейної виставки «56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)», на яку прийшло багато живописців, графіків, студентів мистецьких навчальних закладів Львова.

Із привітальним вступним словом виступив генеральний директор книгозбірні Василь Ферштей. Директорка Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Лариса Купчинська розповіла присутнім про книжкові знаки як про винятковий різновид графічного мистецтва. На особливостях мистецьких архівних матеріалів Я. Гніздовського з фонду Бібліотеки і приватних збірок у своєму виступі заакцентував увагу науковий співробітник відділу рукописів Ярослав Сеник.

Запрошені мистецтвознавці говорили про своєрідність образно-художньої манери митця-графіка, індивідуальне вираження світобачення у роботах – завідувачка відділу графіки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Марія Цимбаліста; про творчу особистість Я. Гніздовського в контексті мистецьких напрямів ХХ ст. – доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців.

Уже звично, голова наглядової ради Бібліотеки Степан Давимука прийшов із подарунками – цього разу з декількома книжковими знаками, у тому числі Олекси Харкова («Ex libris o. Maріѧнa Романа Цурковського» 1937 р.).

Січ

2025

56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)

27 січня 2025 р. виповнюється 110 років від народження відомого українського живописця, графіка, скульптора і мистецтвознавця Якова Гніздовського. Народився майбутній митець 27 січня 1915 р. у селі Пилипче на Тернопільщині, освіту здобув у Чортківській гімназії, закінчив Малу Семінарію у Львові. Від 1938 р. навчався у Варшавській академії мистецтв завдяки стипендії Митрополита Андрея Шептицького, у 1939–1942 рр. – в Академії мистецтв у Загребі. 1944 року перебував у таборі для переміщених осіб під Мюнхеном. У червні 1949 р. емігрував до Сполучених Штатів Америки, де проживав у Сент-Полі та Нью-Йорку. Упродовж 1956–1958 рр. жив і працював у Парижі. Дебютував на виставці графіки в Міннеапольському інституті мистецтв у 1950 р., де отримав другу премію за дереворит «Кущ». Згодом виставляв твори на виставках у США, Канаді, Франції, Великій Британії, Італії, Японії, Китаї тощо. Перша персональна виставка відбулася у 1954 р. в Нью-Йорку.
В історії мистецтва Я. Гніздовський відомий як живописець і графік, який проявив себе якнайкраще у найрізноманітніших жанрах. Звертаючись до графіки, велике значення надавав також ілюструванню друкованих видань. Відомими у його творчій спадщині є книжкові знаки, скульптура малих форм. Яків Гніздовський помер 8 листопада 1985 р. у Нью-Йорку. 5 листопада 2005 р. завдяки відомому громадському діячеві у США Роману Ференцевичу урну з прахом митця перепоховано на Личаківському цвинтарі у Львові.
До ювілейної дати у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відкривається експозиція 56 книжкових знаків Якова Гніздовського, які надійшли до фонду Бібліотеки у грудні 2019 р. завдяки старанням Романа Ференцевича. Сьогодні – це найбільша колекція екслібрисів митця, які розкривають основи творчих пошуків, авторський підхід до образно-композиційного вирішення творів, еволюцію розвитку його творчості в межах жанру в 1942–1985 рр.
Експонати виставки засвідчують високу обізнаність Я. Гніздовського з особливостями оформлення книжкового знака. Початкові знання він здобув у Львові як член молодіжного крила Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), завдяки якій вийшов збірник «Екслібрис» (Львів, 1932) – перше узагальнене дослідження цього жанру на українських землях. Згодом митець удосконалював майстерність як активний член американського і британського товариств любителів книжкового знака.
Розуміння предмета розкрито у роботах Я. Гніздовського: «Оповістка в справі українського книжкового знака, званого Ex Libris» (листівка із закликом до української громади у Німеччині розвивати мистецтво екслібриса), «ХІХ Міжнародний Конґрес Екслібрисів в Оксфорді» (Наше життя. Нью-Йорк, 1983), «Про екслібрис» (Сучасність. Мюнхен, 1983).
На виставці експоновані перший у творчості Якова Гніздовського книжковий знак («Ex libris Наді й Антона Івахнюків»), виконаний у двох кольорах під час навчання у Загребі у 1942 р., а також досягнення графіка 1985 р.: «Ex libris Roman Ferencevych», «Ex libris James L. Weil Pablisher», «Ex libris William Elliot Butler». З-поміж інших на увагу заслуговують маловідомі широкому загалу екслібриси: «Ex libris Микола Степан Гордій Кравців» (1940-ві) і кириличний варіант екслібрису для Романа Ференцевича (1978).

Гніздовський Я. Ex Libris Наді й Антона Івахнюків. Папір, дереворіз, 1942.

Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Папір, дереворіз, 1972.

Гніздовський Я. Ex Libris Fanny Hnizdovsky. Флізелін, дереворіз 1983.

Гніздовський Я. Ex Libris Roman Ferencevych. Папір, дереворіз, 1985.

Усі твори митця можна розділити на дві групи. Перша – ті, у композиції яких є зображення людини, предметів, пов’язаних з її діяльністю, захопленнями тощо, а також тварин, рослин і т. д. Усі вони вирізняються стилізацією зображення, притаманною лише Я. Гніздовському, яка виражена у збереженні симетрії стосовно центру відтвореного предмета через призму власного бачення. Її підсилюють лише окремі, проте важливі штрихи (поворот голови вівці, розташування плодів і листя на симетрично розгалуженій яблуні). До кращих у цьому ряді належать «Ex libris HN [Я. Гніздовського]» (1972), «Ex libris Julia Siebel» (1977), «Ex libris Ken Mitchell» (1980), «Ex libris Jacgues Hnizdovsky», «Ex libris Fanny Hnizdowsky», «Ex libris Benoit Junod» (усі 1982) та інші.

Гніздовський Я. Ex Libris Danylo Struk. Флізелін, дереворіз, 1959.

Гніздовський Я. Ex Libris AR [Aleksis Rannit]. Флізелін, дереворіз, 1978.

Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Флізелін, дереворіз, 1978.

Гніздовський Я. Ex Libris НТШ [Наукове товариство імені Шевченка]. Флізелін, дереворіз, 1978.

Окрему групу становлять шрифтові екслібриси Я. Гніздовського. У них митець відобразив обізнаність з історією і теорією шрифтів; творче переосмислення графічного малюнка літер кириличних і латинських абеток різних епох; майстерність у збереженні стилістичної єдності не тільки із зображенням окремих предметів, але й композиційною системою; вміння підібрати або створити той чи інший шрифт для найповнішого відображення характеру людини-власника екслібрису або стилю її життя. У творі «Ex libris Familiae Kravciv» (1948) митець використав шрифт на зразок літописного півуставного письма. Працюючи над екслібрисом для Богдана Мирослава Бігуса (1948), запозичив елементи стилю бароко. У зрілому віці митець усе частіше використовував свої авторські шрифти, в окремих творах надавав їм самодостатнього значення і розв’язував складні змістові та художньо-декоративні завдання. Працюючи над шрифтовими екслібрисами, Яків Гніздовський неодноразово трактував літери як предмети, що дозволило йому активізувати середовище, в якому вони розташовані. Їхня взаємна конфігурація народжувала геометричні форми, які вирізняються вже згадуваною симетрією. Тут найпоказовішим є книжковий знак Наукового товариства імені Шевченка.

Запрошуємо всіх зацікавлених на урочисте відкриття виставки, яке відбудеться 27 січня 2025 р. о 15.00 у Львівській національній науковій бібліотеці імені В. Стефаника.

Лариса Купчинська

Січ

2025

160 років від дня народження Михайла Івановича Туган-Барановського

У 2025 році виповнюється 160 років від дня народження Михайла Івановича Туган-Барановського – видатного вченого-економіста, активного творця української академічної науки як інституту державності.

Саме він уперше у світовій науці розкрив інвестиційно-інноваційний механізм як рушій економічної динаміки. Всесвітньо визнаними стали фундаментальні дослідження М. Туган-Барановського: «Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов, общая теория кризисов» (1923); з історії розвитку капіталізму в Російській імперії «Русская фабрика в прошлом и настоящем» (1926). Високу оцінку здобула економічна спадщина М. Туган-Барановського з історії й теорії соціалізму: «Сучасний соціялізм в історичнім своїм розвитку» (1921), «Социализм как положительное учение» (1918) та ін. Його підручник «Основы политической экономии» (1917) був визнаний одним із найкращих на той час у Росії та Україні.

Визнаними у світі були його синтетична концепція цінності, соціальна теорія розподілу, вчення про кооперацію, а основні ідеї вченого узагальнені у праці «Социальные основы кооперации» (1922). Вагомим внеском М. Туган-Барановського в економічну науку стало прогнозування ним у праці «Бумажные деньги и металл» (1917; перевидання 2004) багатьох ідей сучасної монетарної економіки; зокрема йому належить пріоритет у розробленні теорії паперових грошей та обґрунтуванні наукових основ монетарної політики.

Виставка праць М. Туган-Барановського, запропонована до уваги читачів Бібліотеки, – це чудова можливість ознайомитися з його надзвичайно багатою та різноплановою науковою спадщиною. Вона становить близько 140 праць, які охоплюють широкий спектр методологічних проблем із політичної економії, теорії цінності, дослідження економічних циклів та теорії економічної кон’юнктури, кооперації та соціалізму, аналізу процесів.

В експозиції репрезентовані наукові розвідки про М. Туган-Барановського, зокрема: А. Качор. Михайло І. Туган-Барановський на службі науки й свого народу: в 50-річчя смерти світової слави економіста і кооперативного діяча (1969); С. Злупко. Михайло Туган-Барановський: український економіст світової слави (1993); М. І. Туган-Барановський та державність України: Міжнар. наук.-теор. конф. (2004); Л. Коваль. Економічне вчення Михайла Тугана-Барановського (2009); В. М. Геєць. М. І. Туган-Барановський: вчений, громадянин, державотворець (2015); М. І. Туган-Барановський: творча спадщина та сучасна економічна наука: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. до 150-річчя з дня народження (2015) та ін.

Запрошуємо всіх охочих до 14 лютого 2025 р. оглянути виставку.

Гру

2024

Іван Титович Калинович (1884–1927) (документальна виставка)

Іван Титович Калинович (1884–1927)

24 листопада минуло 140 років від дня народження Івана Титовича Калиновича (1884–1927) – визначного українського бібліографа, секретаря Бібліографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові, засновника і редактора видавничої серії «Всесвітня бібліотека», громадсько-політичного діяча.

Особистий архів Івана Калиновича, який зберігається у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, – знаний широкому колу дослідників. Саме з нього відібрано матеріали для віртуальної документальної виставки, першу частину якої складають вибрані документи, що стосуються його біографії, приватного життя та бібліографічної діяльності.

Друга частина – це оригінальні матеріали, які подарувала родина бібліографа з Канади: два дипломатичні документи, видані урядом ЗУНР для виїзду за кордон (1919), умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем про публікацію «Бібліографії української політичної літератури» (1921), копія листа Михайла Грушевського з умовами видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (1921) та кілька інших документів. Вони розкривають деякі маловідомі аспекти громадсько-політичної та бібліографічної діяльності І. Калиновича часів ЗУНР та його еміграції до Відня (1919–1922). Їх доповнюють також кілька матеріалів, що стосуються дружини Євгенії Калинович та племінниці Марії Шанковської.

Володимир Дорошенко називав Калиновича «бібліографом ентузіястом, щиро відданим улюбленій бібліографічній справі». Газета «Діло» писала 16 листопада 1927 р.: «… Львівська громада відвела на місце спочинку Івана Калиновича, передового українського бібліоґрафа, визначного громадського робітника і помітного політичного діяча». Таким він і постає в нашій уяві після перегляду цих документів, які нечасто потрапляють до поля зору дослідників.

ВИБРАНІ ДОКУМЕНТИ ДО БІОГРАФІЇ ІВАНА КАЛИНОВИЧА

Повідомлення в пресі про лекції Івана Калиновича у Бориславі. 1912 Ф. 57. Спр.1. Арк. 3

Книги, які Іван Калинович подарував Бібліотеці НТШ (нині у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника)

Іван Калинович – звичайний член НТШ. 1914. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 6

Іван Калинович – секретар Державного Нафтового Комісаріату ЗУНР. 1919. Дрогобич
Ф. 57. Спр. 5. Арк. 1

Повідомлення про прибуття великого літака з 20 особами [від уряду ЗУНР, включно з Іваном Калиновичем] із Кам’янця-Подільського до Відня. 30 липня 1919
Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10

Візитівки Івана Калиновича. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 51, 52, 53

Калинович Іван. Записник. 1914–1920. Автограф
Ф. 57. Спр. 3. Арк. 37зв.–38

Шаповал Микита. Лист до Івана Калиновича. 27 березня 1920.
Відень. Автограф
Ф. 57. Спр. 257. Арк. 7, 8

Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові.
Уповноваження Іванові Калиновичу продавати книжки НТШ. 1922
Ф. 57. Спр. 15. Арк. 32

Меженко Юр, директор УНІКу. Лист до Івана Калиновича про співпрацю.
8 квітня 1924. Київ. Ф. 57. Спр. 296. Арк 1. Оригінал

Карта Івана Калиновича – учасника Загального збору Товариства «Ревізійний Союз Українських Кооператив».1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 26

Карта Івана Калиновича – учасника Загального З’їзду Товариства «Просвіта» у Львові.
1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 28

Програма Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі.
Іван Калинович дописав назву своєї доповіді (№ 16). 1926
Ф. 57. Спр. 814. Арк. 2 зв.

Посвідчення Івана Калиновича – учасника Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі. 1926. Ф. 57. Спр. 814. Арк. 3

Львів, вул. Кохановського (нині – Костя Левицького), 43, де Іван Калинович із родиною прожив останні п’ять днів свого життя

Надгробна плита і хрест на могилі Івана Калиновича.
Львів, Личаківський цвинтар, поле 4. 2024 листопада 1

МАТЕРІАЛИ РОДИНИ ІВАНА КАЛИНОВИЧА

Повідомлення про дитячий з’їзд українських народних шкіл у Золочеві. 1924. У президії – Надія Калинович. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10

Квитанції про оплату навчання Надії та Мирона Калиновичів. 1923, 1925. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 16, 21, 22

Калинович Євгенія. «Спис випожичених книжок» Ф. 57. Спр. 778. Додаток. Арк. 2

Калинович Євгенія. Нотатки до бібліографічних картотек Івана Калиновича.1929, 1930,
б. д. Ф. 57. Спр. 778. Арк. 4-8

Калинович Євгенія. Лист до Івана Калиновича у Львові. 6 липня 1927. Бережани Ф. 57. Спр. 182. Арк. 2 зв.

Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові. Лист до Євгенії Калинович із пропозицією продати «Польську бібліоґрафію» К. Естрайхера.
30 червня 1932. Ф. 57. Спр. 182. Арк. 17

БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ІВАНА КАЛИНОВИЧА

Примірник праці Івана Калиновича з відмітками цензури (з фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника)

Останнє видання серії «Всесвітня бібліотека» Івана Калиновича

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО АРХІВУ ІВАНА КАЛИНОВИЧА

Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ.
«Перепустка за границю» Івана Калиновича. 13 квітня 1919. Станиславів. Оригінал

Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ.
Дипломатичний паспорт Івана Калиновича. 6 травня 1919. Станиславів. Оригінал

Грушевський Михайло. Лист до Івана Калиновича щодо видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (фрагмент).
19 березня 1921 р. Відень. Автограф. Ксерокопія

Умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем у справі публікації «Бібліоґрафії української політичної літератури» (фрагмент). 15 вересня 1921 р. Відень. Оригінал

Калинович Євгенія. Список бібліографічних видань Івана Калиновича, приготованих для Володимира Дорошенка. Автограф

Калинович Євгенія. Нотатки про перебування з донькою Надією і внуком Ігорем у таборах ДП. Автограф

Шанковська Марія. Лист із родоводом Калиновичів. Автограф. Фрагмент

Ярослав Сеник,
науковий співробітник відділу рукописів

Лис

2024

Видання друкарні Флоріана Унглера у фондах відділу рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника (книжкова виставка онлайн)

Технологія друку, винайдена Йоганном Гутенбергом, сприяла швидкому поширенню мистецтва книгодрукування в Європі. Уже наприкінці XV ст. у різних містах Німеччини, Італії, Франції, Іспанії, Англії, Польщі діяли постійні друкарні. Головним осередком друкарства у Польщі став Краків – одне з найбільших міст Європи. Стародруки краківських друкарень першої половини XVІ ст., збережені у збірці палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника, становлять майже третину всіх колекційних примірників. Серед них видання з друкарень Каспера Гохфедера, Яна Галлера, Матвія Шарфенберга, Ієроніма Вієтора, Флоріана Унглера.

Одним із перших видавничих осередків у Кракові була друкарня Флоріана Унглера, заснована у липні 1510 р. Дослідники виділяють три періоди його друкарської діяльності. У 1510–1516 рр. Унглер друкував самостійно або у партнерстві з Вольгангом Лерном. Частину книг видавав також на замовлення Яна Галлера і Марка Шарфенберга. Упродовж 1510–1516 рр. у друкарні Унглера з’явилося більше 80 видань. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 10 примірників (9 видань) із цього періоду діяльності Флоріана Унглера, зокрема праця С. Заборовського «Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus» та перша праця античності, в якій проаналізовано тему душі, – трактат Арістотеля «De anima».

Праця Станіслава Заборовського Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus («Проти злих багатіїв і лихварів». Краків, 1512). Трактат був першим із відомих польських антилихварських текстів, написаний не університетським професором, а чиновником королівської адміністрації.

Перша праця античності, у якій проаналізовано тему душі: трактат Арістотеля De anima («Про душу». Краків, 1513). Трактат складається з трьох книг. Душу у ньому розглянуто як сутність, яка уможливлює приписування природному тілу ознаки «живий».

Авторами праць, які друкував Унглер, були вчені з Краківської академії та видатні гуманісти: Павел із Кросна, Ян Дантишек, Ян із Глогова, Анджей Кживіцький, Ян зі Стобниці та Рудольф Агрікола. Унглеру належать заслуги в популяризації наукової літератури в галузі історії, ботаніки, географії, медицини, астрології. Одне з видань – книга Вацлава з Кракова «Introductorium Astrologie compendiosum», збережена у колекції відділу рідкісної книги.

Книга Вацлава з Кракова Introductorium Astrologie compendiosum («Короткий вступ до астрології». Краків, 1515)

Проте Унглер, захоплений астрологією і переповнений видавничо-друкарськими ідеями, очевидно знехтував економічними аспектами підприємництва. Закономірно, що основною причиною його невдач стало характерне для нього коштовне творче експериментування, схильність до постійних змін, різноманітні спроби і досліди. Проаналізувавши його видання зауважимо, що немає жодного року, щоб Флоріан Унглер не запроваджував деякої новизни до своїх поліграфічних методів. За перші шість років діяльності друкарні він двічі переробив і наново відлив основні текстові шрифти і підготував три зовсім нові. На конкурентному краківському ринку тоді домінувала видавнича продукція Яна Галлера. Тож Унглер був змушений закрити свою друкарню і перейти з усім друкарським обладнанням, шрифтами, дереворитами, прикрасами (рамки, віньєтки тощо) у підпорядкування Галлера. Упродовж наступних п’яти років, з 1516 до 1521 р., Унглер був технічним керівником Галлерівської друкарні.

У 1521 р., після розриву контракту з Галлером, Флоріан Унглер знову почав керувати друкарнею самостійно. Упродовж 1521–1536 рр. надруковано близько 170 найменувань книг. Серед них «Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany» і перші карти Польщі та Великого князівства Литовського Бернарда Ваповського, які є найстарішими пам’ятками польської картографії. Технічне нововведення, застосоване Унглером, – тиснення написів рухомими шрифтами за допомогою окремої форми – дало змогу досягти потрібних редакторських ефектів. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 17 примірників (16 назв) з друкарні Флоріана Унглера цього періоду. Серед них:

«Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate» Варфоломія Узінгена;

«Dialigus / Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem» Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса;

«Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta» давньоримського вченого, коментатора творів Вергілія, Теренція.

Видання друкарні Унглера вирізняє з-поміж інших велика кількість гравюр і друкованих прикрас. Обидві Унглерівські друкарні мали загалом кілька десятків комплектів літер, серію ініціалів, заставок, рамок, а також понад тисячу ксилографій, виготовлених здебільша у Кракові. Для ошатності стародруків широко використовували дереворити, наприклад, у друкарні був набір гравюр, які ілюстрували життя і страсті Ісуса. Таким багато ілюстрованим є видання «Żywot pana Jesu Krista… krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne…» Бальтазара Опека.

Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne… item to nowo przydano… («Життя Господа Ісуса Христа, Бальтазара Опека». Краків, 1522). Праця Опека «Життя Всемогутнього Сина Божого Господа Ісуса Христа» є компіляцією латинських і польських джерел.

Флоріан Унглер співпрацював із краківськими друкарями Ієронімом Вієтором і Матвієм Шарфенбергом. На жаль, книговидавничій діяльності Унглера завадила пожежа 1528 р., яка знищила друкарню. Цей трагічний випадок, безумовно, вплинув на фінансовий стан закладу. Утім, через рік Унглер знову відновив роботу. У цей період у його друкарні видано:

«Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi…» Іоанна Дантішка, присвячене Іоанну Кампенсі.

Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi… («Перифрастичне тлумачення псалмів, все згідно з єврейською правдою / тлумачення Іоанна Дантіска, присвячене автору Іоанну Кампенсі». Краків, 1532).

Також відома дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом, близько 1065 р., яку вважали уніфікованою працею з фітотерапії у Європі: «Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti». Польське видання містить 2756 віршованих рядків, описи й ілюстрації 77 рослин та їхнє використання в медицині.

Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti («Емілій Мацер про властивості трав: з поясненням термінів, що містяться в цій праці, Саймон Ловіц... додає різні ваги та номенклатуру різних трав відповідно до серії алфавіту». Краків, 1532). Дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом близько 1065 р., яку колись приписували Еміліусу Мацеру (? –16 р. до н.е.). Це було перевиданння De Herbarum Virtutibus (Неаполь, 1477) з назвами рослин, які вперше переклав польською мовою Саймон де Ловіч у 1532 р.

Цю книгу можна вважати своєрідним підготовчим етапом до друку одного з найкращих видань друкарні Флоріана Унглера: ілюстрованого гербарію ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – «O ziolach y o moczy gich». Ця перша природничо-медична енциклопедія польською мовою містила близько 500 ілюстрацій лікарських рослин, а також тексти з біології, зоології та народної медицини. У колекції палеотипів Бібліотеки є один примірник цього раритетного видання. Книга надрукована двома кольорами, перший аркуш – у гравірованій чорній рамці з червоним друком. У рамці вміщено ініціали друкаря. Кожен розділ розпочинається з гравюри. Видання містить не лише розділи з описами різних рослин та їхніх цілющих властивостей, але й інформацію про ліки, які отримували з органів тварин, риб і птахів, способи добування коштовних каменів та їхні лікувальні властивості. Книга ілюстрована численними дереворитами і таблицею зі знаками зодіаку.

Ілюстрований гербарій ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534). Містить велику кількість маргінальних записів, зроблених лікарями Галичини, фіторецептів

Флоріан Унглер увійшов в історію книгодрукування як новатор шрифтів. У 1527 р. він застосував злегка курсивний шрифт, що є першою спробою створення польського шрифту. Близько 1531 р. Унглер представив текстовий фрактал. Крім того, друкував книги угорською та німецькою мовами, використовував готичний і грецький шрифти, іврит. У 1528 р. Унглер опублікував працю Яна Ван Кампена, християнського гебраїста, який викладав іврит у Льовені і Кракові, з граматики івриту, засновану на творах Еліаса Левіта «Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium».

Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium («З різноманітних памфлетів граматика Еліаса тут зібрано майже всі твори Іоанна Кампенського, все необхідне для абсолютної єврейської граматики». Краків, 1534). Граматика івриту, заснована на творах Еліаса Левіта

Друкарська продукція Флоріана Унглера, крім зазначення місця друку та друкаря: Cracoviae, impressum per Florianum Unglerium; Krakow, wyrazono przez Floriana Bawara…, або impressum… per Florianum Unglerium, містить знаки з ініціалами видавця FV. Видавничий знак Унглера мав не лише інформаційне, але й декоративне призначення. У книгах Флоріана зустрічаємо також кілька ілюстрацій, які символізують св. Флоріана. Дослідник історії польської книги Казімєж Пєкарський припустив, що у праці Вацлава із Кракова «Introductorium astrologiae» на деревориті із зображенням св. Флоріана був представлений сам Унглер.

Epistole Senece. Lucii Annei Senece Cordubensis… Magistri et institutoris honeste vite Ad Lucillium Epistolarum Liber de vivendi ratione… – Cracovię, impressum per Florianum... («Листи Сенеки. Луцій Анней Сенека з Кордуби… Майстри і вчителі, живіть чесно. Листи до Луція. Книга про стиль життя… Краків, надруковано Флоріаном». Краків, 1524)

Друкарський знак Флоріана Унглера у палеотипі: O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534)

Ілюстрація з зображенням св. Флоріана у праці Вацлава з Кракова Introductorium astrologiae (Краків, 1515). Припускають, що на деревориті зображений сам Унглер

Після смерті Флоріана Унглера в 1536 р. друкарня перейшла у власність його дружини Гелени, яка впродовж наступних п’ятнадцяти років (1537–1551 рр.) керувала нею. Деякий час, у 1537–1540 рр., книги виходили ще під іменем Унглера (мабуть, із комерційних міркувань). У колекції палеотипів зберігається 12 книг, виданих Геленою у цей період. Серед них раритетний примірник:

«Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici…». З гербом Львова.

Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]... et R. P. Cancellarium in funere... Sigismundi Primi Regis Poloniae («Промова... Самуеля Мацейовського, Краківського [Віденського] єпископа... і Р. П. Канцлера на похоронах... Сигізмунда Першого Короля Польського». Краків, 1548)

Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici… («Сукупність дій цивільного та провінційного права Саксонії, та муніципалітету Майдебург: сім книг, зібраних і перероблених Джоном Сервусом Тухоліенсе... П’ята книга містить формулу судового процесу провінційного та військового-територіального права Польщі....» Краків, 1540). З гербом Львова.

Від 1541 р. книги друкували під видавничим титулом «Wdowa Unglerowa», «Vidua Ungleri» або «Vidua Floriani». Наприклад:

«Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]… et R. P. Cancellarium in funere… Sigismundi Primi Regis Poloniae».

У 1551 р., після смерті Гелени, обладнання й поліграфічні матеріали викупила родина Шарфенбергів.

У колекції палеотипів відділу рідкісної книги Бібліотеки налічується 56 примірників (51 назва), які вийшли друком у майстерні Флоріана Унглера та його вдови. Найдавніші датовані 1512 р., останній друк – 1550 р. Ім’я Флоріана Унглера асоціюється зі створенням доступної практичної сімейної книги. Це чітко простежуємо і в нашій колекції: серед палеотипів, виданих друкарем, є 29 книг першого формату і 22 – другого, решта – третього і четвертого форматів.

Провенієнційне дослідження примірників палеотипів, виданих у друкарні Флоріана Унглера, засвідчило, що більшість видань походили з бібліотек Зигмунта Чарнецького та Фундації Віктора Баваровського. Вони містять суперекслібриси та екслібриси: Zygmunt Czarnecki, Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego, Biblioteka WB.

Екслібрис: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego

Штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego і Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego

Багатоілюстровані раритетні видання друкарні Флоріана Унглера належать до історико-культурного фонду книжкових пам’яток державного та світового рівня та є окрасою колекції палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Підготували

Любов Льода, м. н. сп.,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника

Жов

2024

Книжкова виставка «День української писемності та мови»

27 жовтня на честь київського літописця Нестора, з іменем якого пов’язують зародження писемної української мови, в Україні відзначають важливе свято – День української писемності та мови. Його було встановлено для зміцнення статусу української мови та писемності в усіх сферах життя і спрямоване на підтримку та розвиток української мови як неодмінного елемента національної самосвідомості та культурної спадщини України.

З нагоди свята в читальній залі відділу бібліотекознавства ЛННБ України ім. В. Стефаника розгорнуто книжкову експозицію «День української писемності та мови». На ній представлені словники, наукові розвідки, історичні матеріали, які знайомлять з історією походження української мови, окреслюють непростий шлях її розвитку та сучасні тенденції.

Запрошуємо оглянути виставку до середини листопада 2024 р.

Жов

2024

Урочисте відкриття ювілейних виставок: «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90» та «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85».

30 вересня 2024 року у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбулося урочисте відкриття ювілейних виставок: «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90» та «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85».

Виставка «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90»

Микола Миколайович Ільницький – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, читач Бібліотеки з 1958 р.

До уваги численних відвідувачів запропоновано оглянути частину значного творчого доробку науковця. Це, зокрема, збірники літературно-критичних статей: «Барви і тони поетичного слова» (1967), «Таємниці музи» (1971), «Енергія слова» (1978), «На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській поезії» (1980), «Безперервність руху» (1983), «У вимірах часу» (1988), двотомне видання «Драма без катарсису» (1999, 2003), «У фокусі віддзеркалень: статті, портрети, спогади» (2005), «Знаки доби і грані таланту» (2014), «Читаючи, перечитуючи…» (2019); тритомник «На перехрестях віку» (2008, 2009), навчальний посібник «Порівняльне літературознавство» (у співавторстві з В. Будним) (2008), «Формули пізнання Яцкова» (2021), «Франко: антиномія природи і духу» (2023) тощо. А також літературні портрети: «Іван Драч» (1986), «Ключем метафори відімкнені вуста…: Поезія Ігоря Калинця» (2001), «Три формули мого осягнення Антонича (2011), навчальний посібник «Українська літературознавча думка ХХ століття (Західна Україна, еміграція)» (2015) та ін.

Окремий розділ книжкової експозиції знайомить із поетичною творчістю Миколи Ільницького, його збірками: «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980), «За роком рік» (1988), «Вересневі відлуння» (2011), «Поезія» (2016, серія «25 улюблених віршів» вид-ва «Каменяр»), низкою перекладів: «Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту (1999, 2019), «Румі: Поезії. З фарсі» (1983), творів Сааді Ширазі «Бустан» (2016), «Ґулістан» (2016).

Численні публікації статей, рецензій, спогадів, інтерв’ю в українській і зарубіжній пресі («Слово і Час», «Дивослово», «Дукля», «Українська літературна газета» тощо) засвідчують активність ювіляра в літературному процесі впродовж усієї творчої діяльності, а нагороди та відзнаки – його визначну роль у розвитку української культури. Він – заслужений діяч науки і техніки України; нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України та медалями.

Посеред книжкових здобутків – найсвітліше: світлини, на яких батьки Миколи Ільницького, відомі українські літературні діячі: Ліна Костенко, Леонід Новиченко, Микола Жулинський, Володимир Панченко, Віра Вовк, Наталя Пилип’юк, а також найближча родина.

Інший розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість ученого: книги «Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького» (Львів, 2004), науковий портрет із серії «Слово про вченого» (Львів, 2011), також бібліографічні покажчики його наукових праць: «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик» (2004), «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик (2005–2020)» (2021).

Виставка «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85»

Луїза Ільницька – відома в Україні і за її межами бібліографиня та книгознавиця. Експоновані на виставці матеріали висвітлюють різні напрями її роботи як ініціаторки й керівнички важливих бібліографічних проєктів, укладачки бібліографічних покажчиків, авторки ґрунтовних досліджень і статей, цікавих розвідок, співавторки колективних праць, редакторки книгознавчих збірників, рецензентки.

Ювілярка працює у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника (тоді Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР) з 1970 року: як бібліотекарка (1970—1972), старша редакторка (1972—1974), головна бібліографиня (1974—1988), завідувачка відділу наукової бібліографії (1988—2023), тепер – старша наукова співробітниця цього відділу (з 2023).

Луїза Ільницька є ініціаторкою та виконавицею широкомасштабних бібліографічних проєктів загальнонаціонального значення з історії української бібліографії, теоретичних і практичних проблем створення національної бібліографії. Це, перш за все, дев’ятитомний «Репертуар української книги 1798—1916 рр.: матеріали до бібліографії» – археографічне видання цінної архівної пам’ятки – картотеки української книги зазначених років, над якою після ІІ Світової війни працювали бібліографи Бібліотеки АН УРСР та її філії у Львові. Видання здійснене під науковим керівництвом професора Ярослава Дашкевича впродовж 1995–2005 рр. Другий проєкт – шеститомне видання бібліографії «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939», яке заплановано завершити цього року. Це єдине в Україні і, мабуть, у світі базове джерело, яке реєструє в повному обсязі західноукраїнську й українську еміграційну книгу міжвоєнної доби.

Луїза Іванівна уклала понад 30 бібліографічних покажчиків гуманітарного профілю, зокрема, Марка Вовчка, В. Стефаника, Р. Іваничука, Р. Федоріва, М. Ільницького, М. Гуменюка, впорядкувала численні збірники наукових праць Бібліотеки, ініціювала перевидання раритетного журналу «Бібліологічні вісті» (1924–1930).
Серед численних опублікованих праць Ювілярки у наукових збірниках та журнальній періодиці привертають увагу: «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (у співавторстві) (1998), «Бібліографія західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнного періоду, 1914–1939: засади створення» (2005).

Луїза Іванівна – авторка унікального історико-книгознавчого жанру –історії першодруків знакових для української культури книг. Мова про книги «“Русалка Дністровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу» (2007) та «Перше видання “Енеїди” (1798) І. П. Котляревського у бібліотеках, музеях, архівах світу» (2020), а також про ґрунтовне дослідження історії збережених у світі примірників першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року. Ці розвідки ґрунтуються на скрупульозних архівних та бібліотечних розшуках, у них простежено шляхи книги до читача, рідкісні деталі формування читацьких і бібліофільських зібрань. Вони є безцінною джерельною базою для книгознавців, літературознавців, бібліографів.

Велику увагу Л. Ільницька присвятила дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, опублікувала низку статей на цю тему, а також упорядкувала кілька збірників наукових праць.

Л. Ільницька – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка в Україні, голова комісії з книгознавства і бібліографії НТШ від часу її створення до сьогодні.

За свої досягнення ювілярка відзначена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.) та грамотою Верховної Ради України (2023), одержала нагороду ім. Миколи і Володимири Ценків за рукопис праці «Руська Трійця» (1993), почесну відзнаку Української Бібліотечної Асоціації (2008).

Своїми багатими знаннями й досвідом Ювілярка щедро ділиться з усіма, не тільки з працівниками відділу чи Бібліотеки, а й з тими, хто звертається по допомогу.

Відкриваючи ювілейні виставки Миколи та Луїзи Ільницьких, генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей відзначив вагомий науковий українознавчий доробок обидвох ювілярів та вручив Миколі Ільницькому квиток почесного читача Бібліотеки.

Привітали ювілярів колеги-науковці: доктор філологічних наук, завідувач відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Тарас Пастух; доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк; доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту Івана Франка НАН України Євген Нахлік.

Присутні з великим зацікавленням оглянули презентовані наукові доробки ювілярів і послухали фахові огляди експозицій докторки філологічних наук, старшої наукової співробітниці, завідувачки відділу наукових досліджень української періодики Науково-дослідного інституту пресознавства Мар’яни Комариці та наукової співробітниці відділу наукової бібліографії Наталії Рибчинської.

Отож, зичимо дорогим Ювілярам довгих літ, міцного здоров’я і творчого натхнення.

З роси Вам і води!

Сер

2024

День пам’яті захисників України (книжково-ілюстративна виставка)

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Його встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію. У цей день ми згадуємо також захисників і захисниць України, полеглих від 2014 року у війні України проти агресії російської федерації.

Для збереження пам’яті, висловлення шани і вдячності героям у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «День пам’яті захисників України», на якій представлені видання, що відтворюють незламність волі й духу українських воїнів, є свідченням кровопролитної боротьби за майбутнє нашої держави.

До уваги читачів репрезентовані праці сучасних дослідників, у яких висвітлено події серпня-вересня 2014 року під час війни українського народупроти агресії росії на сході України, а також спогади про загиблих українських вояків, які захищали нашу землю в перші місяці війни: «АД 242: історія мужності, братерства і самопожертви» (Харків, 2016); Положій Є. «Іловайськ: розповіді про справжніх людей» (Харків, 2017); «Книга памʼяті випускників Національного університету оборони України імені Івана Черняховського – учасників АТО» (Київ, 2018); «Книга памʼяті воїнів Дніпропетровщини, загиблих в АТО/ООС» (Дніпро, 2020); «Назавжди в строю: памʼятні місця на честь загиблих військовослужбовців Національної гвардії України» (Київ, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Іловайськ» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Донецький аеропорт» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Дебальцеве» (Харків, 2020); Вовк І. «Василь Сліпак» (Харків, 2020) та ін.

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження суверенного становища: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Діяк І. «Національна трагедія і боротьба за незалежність. Маніфест українця» (Київ, 2007); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!: фотолітопис боротьби і звитяг» (Косів; Львів; Київ, 2018); Гайдуцький П. «Біль за Україну» (Київ, 2019); Рущенко І. «Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); «Національна безпека України: кримський вектор: збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.): у 5 ч.» (Львів, 2015); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія: вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); Власюк О., Кононенко С. «Кремлівська агресія проти України: роздуми в контексті війни» (Київ, 2017); Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Бура Д., Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

Кожен із загиблих захисників – це герой, який боровся за нашу спільну мрію про мирну і демократичну Україну. Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв полеглих у боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Цього дня ми запалюємо свічки, кладемо квіти до меморіалів, молимося за загиблих і дякуємо нашим захисникам за все.

Герої не вмирають!

Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати…

Сер

2024

З Днем Незалежності, Україно! : книжково-ілюстративна виставка

Шановні читачі та друзі ЛННБ України ім. В. Стефаника, вітаємо Вас із Днем Незалежності України!

33-ю річницю Незалежності ми знову зустрічаємо в умовах війни. Кожен із нас на своєму фронті захищає рідну землю. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника з нагоди свята підготувала у виставковій залі книжково-ілюстративну виставку «З Днем Незалежності, Україно!», на якій представлені документи, що є не лише історичним свідченням становлення держави, але й цінним джерелом знань для сучасної молоді, яке допомагає глибше усвідомити ціну нашої незалежності. Експозиція є важливим кроком на шляху до поширення правдивої інформації, а також спрямована на активну підтримку морального духу і психологічної стійкості українців.

До уваги читачів запропоновані праці сучасних дослідників, у яких висвітлено становлення незалежності України: Гуржій О. «Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кордони, населення, право» (Київ, 1996); Чухліб Т. «Гетьмани і монархи: українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр.» (Київ; Нью-Йорк, 2003); Капустян Г. Українська державність: етапи становлення (Кременчук, 2011); Рябошапко Г. «Суверенітет в Україні: від радянської федерації – до незалежної держави» (Львів, 2012); Кентржинський Б. Мазепа (Київ, 2013); «Українська держава другої половини XVII–XVIII ст.: політика, суспільство, культура» (Київ, 2014); «Україна в історії Європи XIX – початку XXI ст.: історичні нариси» (Київ, 2020) та ін.

Українське націотворення початку двадцятого століття репрезентовано у низці видань: Киричук Ю. «Український національний рух 40-50-х років XX століття: ідеологія та практика» (Львів, 2003); Борець Ю. «ОУН-УПА : шляхами лицарів ідеї чину» (Київ, 2008); Чайковський Д. «Степан Бандера: людина-борець-провідник» (Київ, 2017); Гаврилюк-Кисильова М. «Правда архівних документів та свідчень очевидців подій національно-визвольної боротьби ОУН, УПА за Українську Самостійну Соборну Державу за книгами Нестора Мизака “За тебе, свята Україно”» (Чернівці, 2018) та ін.

Ряд книжкових видань розкривають історію створення Народного руху України, який став рушійною силою на шляху України до незалежності: Гончарук Г. «Народний Рух України: історія: 1989–1996 рр.» (Одеса, 2014); «Великі дерева в тіні не ростуть: спогади і роздуми про В’ячеслава Чорновола» (Камʼянське, 2018) та ін.

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження суверенного становища в оточенні сусідів: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія: вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); «Національна безпека України: кримський вектор: збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.): у 5 ч.» (Львів, 2015); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України: революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); Рущенко І. «Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Положій Є. «Іловайськ» (Харків, 2017); Бура Д. і Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

Ще один розділ експозиції присвячений війні на сході України, розпочатій російськими військами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення російською федерацією Криму: Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Позняк-Хоменко Н. «Волонтери: сила небайдужих» (Київ; Тернопіль, 2020); Кравченко Н. «Гібридна війна Росії проти України: (1991–2021 рр.)» (Київ, 2022); Дембіцький С. «Українське суспільство в умовах війни, 2022» (Київ, 2022); Боряк Г. і Ясь О. «За ідентичність і незалежність: війна Росії проти України: історичні передумови, геополітичні паралелі» (Київ, 2022); Кілар А. «Український воїн: суспільний статус і стереотипи сприйняття (1914–2023)» (Львів, 2024) та ін.

Запрошуємо оглянути тематичну виставку до 27 вересня 2024 року.

виставка

Книжково-документальна виставка «Іван та Юрій Липи у культурному і суспільно-політичному житті України»

Відкриття ювілейної виставки «56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)»

56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)

Гніздовський Я. Ex Libris Наді й Антона Івахнюків. Папір, дереворіз, 1942.

Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Папір, дереворіз, 1972.

Гніздовський Я. Ex Libris Fanny Hnizdovsky. Флізелін, дереворіз 1983.

Гніздовський Я. Ex Libris Roman Ferencevych. Папір, дереворіз, 1985.

Гніздовський Я. Ex Libris Danylo Struk. Флізелін, дереворіз, 1959.

Гніздовський Я. Ex Libris AR [Aleksis Rannit]. Флізелін, дереворіз, 1978.

Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Флізелін, дереворіз, 1978.

Гніздовський Я. Ex Libris НТШ [Наукове товариство імені Шевченка]. Флізелін, дереворіз, 1978.