відділ рідкісної книги

Видання друкарні Флоріана Унглера у фондах відділу рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника (книжкова виставка онлайн)

 

Технологія друку, винайдена Йоганном Гутенбергом, сприяла швидкому поширенню мистецтва книгодрукування в Європі. Уже наприкінці XV ст. у різних містах Німеччини, Італії, Франції, Іспанії, Англії, Польщі діяли постійні друкарні. Головним осередком друкарства у Польщі став Краків – одне з найбільших міст Європи. Стародруки краківських друкарень першої половини XVІ ст.,  збережені у збірці палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника, становлять майже третину всіх колекційних примірників. Серед них видання з друкарень Каспера Гохфедера, Яна Галлера, Матвія Шарфенберга, Ієроніма Вієтора, Флоріана Унглера.

Одним із перших видавничих осередків у Кракові була друкарня Флоріана Унглера, заснована у липні 1510 р. Дослідники виділяють три періоди його друкарської діяльності. У 1510–1516 рр. Унглер друкував самостійно або у партнерстві з Вольгангом Лерном. Частину книг видавав також на замовлення Яна Галлера і Марка Шарфенберга. Упродовж 1510–1516 рр. у друкарні Унглера з’явилося більше 80 видань. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 10 примірників (9 видань) із цього періоду діяльності Флоріана Унглера, зокрема праця С. Заборовського «Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus» та перша праця античності, в якій проаналізовано тему душі, – трактат Арістотеля «De anima».



Авторами праць, які друкував Унглер, були вчені з Краківської академії та видатні гуманісти: Павел із Кросна, Ян Дантишек, Ян із Глогова, Анджей Кживіцький, Ян зі Стобниці та Рудольф Агрікола. Унглеру належать заслуги в популяризації наукової літератури в галузі історії, ботаніки, географії, медицини, астрології. Одне з видань – книга Вацлава з Кракова «Introductorium Astrologie compendiosum», збережена у колекції відділу рідкісної книги.



Проте Унглер, захоплений астрологією і переповнений видавничо-друкарськими ідеями, очевидно знехтував економічними аспектами підприємництва. Закономірно, що основною причиною його невдач стало характерне для нього коштовне творче експериментування, схильність до постійних змін, різноманітні спроби і досліди. Проаналізувавши його видання зауважимо, що немає жодного року, щоб Флоріан Унглер не запроваджував деякої новизни до своїх поліграфічних методів. За перші шість років діяльності друкарні він двічі переробив і наново відлив основні текстові шрифти і підготував три зовсім нові. На конкурентному краківському ринку тоді домінувала видавнича продукція Яна Галлера. Тож Унглер був змушений закрити свою друкарню і перейти з усім друкарським обладнанням, шрифтами, дереворитами, прикрасами (рамки, віньєтки тощо) у підпорядкування Галлера. Упродовж наступних п’яти років, з 1516 до 1521 р., Унглер був технічним керівником Галлерівської друкарні.

У 1521 р., після розриву контракту з Галлером, Флоріан Унглер знову почав керувати друкарнею самостійно. Упродовж 1521–1536 рр. надруковано близько 170 найменувань книг. Серед них «Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany» і перші карти Польщі та Великого князівства Литовського Бернарда Ваповського, які є найстарішими пам’ятками польської картографії. Технічне нововведення, застосоване Унглером, – тиснення написів рухомими шрифтами за допомогою окремої форми – дало змогу досягти потрібних редакторських ефектів. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 17 примірників (16 назв) з друкарні Флоріана Унглера цього періоду. Серед них:

«Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate» Варфоломія Узінгена;

«Dialigus / Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem» Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса;

«Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta» давньоримського вченого, коментатора творів Вергілія, Теренція.



Видання друкарні Унглера вирізняє з-поміж інших велика кількість гравюр і друкованих прикрас. Обидві Унглерівські друкарні мали загалом кілька десятків комплектів літер, серію ініціалів, заставок, рамок, а також понад тисячу ксилографій, виготовлених здебільша у Кракові. Для ошатності стародруків широко використовували дереворити, наприклад, у друкарні був набір гравюр, які ілюстрували життя і страсті Ісуса. Таким багато ілюстрованим є видання «Żywot pana Jesu Krista… krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne…» Бальтазара Опека.



Флоріан Унглер співпрацював із краківськими друкарями Ієронімом Вієтором і Матвієм Шарфенбергом. На жаль, книговидавничій діяльності Унглера завадила пожежа 1528 р., яка знищила друкарню. Цей трагічний випадок, безумовно, вплинув на фінансовий стан закладу. Утім, через рік Унглер знову відновив роботу. У цей період у його друкарні видано:

«Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio  Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi…» Іоанна Дантішка, присвячене Іоанну Кампенсі.



Також відома дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом, близько 1065 р., яку вважали уніфікованою працею з фітотерапії у Європі: «Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti». Польське видання містить 2756 віршованих рядків, описи й ілюстрації 77 рослин та їхнє використання в медицині.



Цю книгу можна вважати своєрідним підготовчим етапом до друку одного з найкращих видань друкарні Флоріана Унглера: ілюстрованого гербарію ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – «O ziolach y o moczy gich». Ця перша природничо-медична енциклопедія польською мовою містила близько 500 ілюстрацій лікарських рослин, а також тексти з біології, зоології та народної медицини. У колекції палеотипів Бібліотеки є один примірник цього раритетного видання. Книга надрукована двома кольорами, перший аркуш – у гравірованій чорній рамці з червоним друком. У рамці вміщено ініціали друкаря. Кожен розділ розпочинається з гравюри. Видання містить не лише розділи з описами різних рослин та їхніх цілющих властивостей, але й інформацію про ліки, які отримували з органів тварин, риб і птахів, способи добування коштовних каменів та їхні лікувальні властивості. Книга ілюстрована численними дереворитами і таблицею зі знаками зодіаку.



Флоріан Унглер увійшов в історію книгодрукування як новатор шрифтів. У 1527 р. він застосував злегка курсивний шрифт, що є першою спробою створення польського шрифту. Близько 1531 р. Унглер представив текстовий фрактал. Крім того, друкував книги угорською та німецькою мовами, використовував готичний і грецький шрифти, іврит. У 1528 р. Унглер опублікував працю Яна Ван Кампена, християнського гебраїста, який викладав іврит у Льовені і Кракові, з граматики івриту, засновану на творах Еліаса Левіта «Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium».



Друкарська продукція Флоріана Унглера, крім зазначення місця друку та друкаря: Cracoviae, impressum per Florianum Unglerium; Krakow, wyrazono przez Floriana Bawara…, або impressum… per Florianum Unglerium, містить знаки з ініціалами видавця FV. Видавничий знак Унглера мав не лише інформаційне, але й декоративне призначення. У книгах Флоріана зустрічаємо також кілька ілюстрацій, які символізують св. Флоріана. Дослідник історії польської книги Казімєж Пєкарський припустив, що у праці Вацлава із Кракова «Introductorium astrologiae» на деревориті із зображенням св. Флоріана був представлений сам Унглер.



Після смерті Флоріана Унглера в 1536 р. друкарня перейшла у власність його дружини Гелени, яка впродовж наступних п’ятнадцяти років (1537–1551 рр.) керувала нею. Деякий час, у 1537–1540 рр., книги виходили ще під іменем Унглера (мабуть, із комерційних міркувань). У колекції палеотипів зберігається 12 книг,  виданих Геленою у цей період. Серед них раритетний примірник:

«Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici…». З гербом Львова.



Від 1541 р. книги друкували під видавничим титулом «Wdowa Unglerowa», «Vidua Ungleri» або «Vidua Floriani». Наприклад:

«Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]… et R. P. Cancellarium in funere… Sigismundi Primi Regis Poloniae».



У 1551 р., після смерті Гелени, обладнання й поліграфічні матеріали викупила родина Шарфенбергів.

У колекції палеотипів відділу рідкісної книги Бібліотеки налічується 56 примірників (51 назва), які вийшли друком у майстерні Флоріана Унглера та його вдови. Найдавніші датовані 1512 р., останній друк – 1550 р. Ім’я Флоріана Унглера асоціюється зі створенням доступної практичної сімейної книги. Це чітко простежуємо і в нашій колекції: серед палеотипів, виданих друкарем, є 29 книг першого формату і 22 – другого, решта – третього і четвертого форматів.

Провенієнційне дослідження примірників палеотипів, виданих у друкарні Флоріана Унглера, засвідчило, що більшість видань походили з бібліотек Зигмунта Чарнецького та Фундації Віктора Баваровського. Вони містять суперекслібриси та екслібриси: Zygmunt Czarnecki, Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego, Biblioteka WB.



Багатоілюстровані раритетні видання друкарні Флоріана Унглера  належать до історико-культурного фонду книжкових пам’яток державного та світового рівня та є окрасою колекції палеотипів відділу рідкісної книги  ЛННБ України ім. В. Стефаника.


Підготували

Любов Льода, м. н. сп.,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника

 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

Друкарня при Почаївському монастирі Чину святого Василія Великого була створена близько 1730 р. Її фундатором став єпископ-помічник луцький Феодосій Любенецький –Рудницький. 1732 р. друкарня отримала королівський привілей.

Книги, які видавала друкарня, надзвичайно різноманітні за жанрами. Це і літургійні книги: Служебники, Євангелії, Мінеї, Молитвослови; і проповіді та твори богословів, житія святих, підручники для богословських навчальних закладів; документи, пов’язані з діяльністю уніатської церкви: єпископські грамоти, статути церковних братств; і нотні видання. Окрім релігійних творів, видавались тексти світського характеру: філософські трактати, словники, історичні праці, переклади античних авторів, порадники з господарства та ін.

Велику увагу видавці приділяли оформленню книг, особливо, якщо йшлося про літургійні книги. В оздобленні видань використовувалась безліч заставок, кінцівок, ініціалів тощо. Почаївські стародруки прикрашали роботи відомих граверів Андрія Голоти, Адама та Йосифа Гочемських, Івана Филиповича, Івана Стрельбицького та ін.

Видання Почаївської друкарні друкувались церковнослов’янською, українською, близькою до народної, а також польською та латинською мовами, користувались надзвичайною популярністю і деякі з них мали по декілька перевидань. До прикладу, збірник «Гора Почаївська»,  який вийшов паралельно двома мовами, українською та польською – мав дев’ять перевидань: п’ять українською та чотири польською мовою.

Видавнича продукція Почаївського монастиря розповсюджувалася по всій Україні, а також за її межами.

У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається велика кількість видань Почаївської друкарні, які свого часу надійшли з бібліотек НТШ, Народного Дому, Студіону, Поторицької бібліотеки, Музею А. Петрушевича, Греко-католицької духовної семінарії у Львові, Греко-католицької богословської академії у Львові, Оссолінеуму, Фундації графа Баворовського, та ін., що свідчить про те, що ці книги були окрасою практично усіх найбільших книгозбірень Галичини. Про історію побутування кожного примірника цих видань свідчать численні маргінальні записи та провенієнційні знаки. У 2017 р. ЛННБУ ім. В. Стефаника отримала в дарунок книги з приватної бібліотеки отця Володимира Яреми і серед них – три видання Почаївської друкарні: Мінея на місяць вересень, 1761 р., Ірмологіон, 1794 р. та Тріодіон, 1784р.

Першою книгою, надрукованою в Почаївському монастирі, був Служебник, виданий у двох варіантах: перший датований 1734 р., а другий – 1735 р. Видання присвячувалося фундаторові друкарні. На звороті титульного аркуша розміщено герб родини Рудницьких. У присвяті єпископові Любенецькому-Рудницькому розповідається про заснування друкарні.


Інші літургійні книги


Збірник «Гора Почаївська» розповідає історію Почаївського монастиря, згадує про його засновницю Анну Гойську, побудову на його території церкви, про чудотворну ікону Почаївської Богородиці, а також сюди увійшли духовна пісня на похвалу Богородиці; «Житіє Йова Заліза» (колишнього настоятеля Почаївського монастиря, у XVIII ст. проголошеного святим. Текст виходив окремою книгою) та «Історія про мощі святої Варвари». Видання  оздоблене: зображенням Почаївської Богородиці з Дитям і Богородиці, що явилася монахам на горі Почаївській і залишила слід своєї стопи, а також заставками, кінцівками, ініціалами.


У 1720 р. відбувся Замойський собор, на якому, окрім іншого, було прийнято постанову про вшанування Блаженного священномученика Йосафата Кунцевича окремою службою. Виникла потреба у друкуванні таких текстів.


Богословія нравоучительна з додатком «Лексикон сиріч Словесник словенскій» – церковнослов’янсько-польський словник. Це збірник догм уніатської церкви для поглиблення знань священників і для допомоги у виконанні священичої місії. Текст написаний мовою, близькою до народної.


Науки парохіальні на неділі і свята … на простий посполитий язик руський преложенния –збірник проповідей. З італійської українською мовою, близькою до народної, переклав і написав передмову монах-василіянин  Юліан Добриловський.


У 1790 р. вийшов друком «Богогласник» – духовна пам’ятка християнської культури. Книга складається з трьох частин і містить понад 240 віршів і пісень багатьох тогочасних поетів. Поряд надруковані тексти церковнослов’янською та українською народною мовою, а також латинською і польською. Наприклад, у збірнику містяться три пісні, присвячені Йосафатові Кунцевичу: одна з них українською мовою, дві інші – польською. Деякі тексти в «Богогласнику» супроводжуються нотами.


Зразки нотодрукування


Перша книга, надрукована в почаївській друкарні латинським шрифтом це – «Woysko serdecznych nowo rekrutowanych na większą chwałę Boską…», автором якої є Hilarion Falęcki, монах ордену кармелітів босих.


Збірник «Гора Почаївська» польською мовою.


Праця Ціцерона в перекладі Ігнатія Наґурчевського, професора риторики.


Книга про корисні властивості мінеральної води та порадник з садівництва.


Після третього поділу Польщі Почаїв опинився в межах російської імперії, що призвело до заборони уніатської церкви та ліквідації василіянського ордену на цій території. На окрему увагу заслуговує доля вже надрукованих, але ще не розповсюджених видань. Частина книжок була вивезена в росію, ще одна – продана в Галичину, Буковину і Закарпаття, а решту нові господарі планували здати як макулатуру на Михлинську папірню. Про цю ситуацію дізнався львівський купець Михайло Димет і зумів їх викупити, таким чином врятувавши значну частину почаївських друків. М. Димет (1819-1890) – відомий у Львові купець, громадський діяч, власник крамниці церковної атрибутики та книг «Під надією» на площі Ринок, 20. Підприємець систематично жертвував кошти на розвиток української культури: спонсорував видання часописів «Мета», «Руська читальня» та ін., підтримував бідних студентів. Михайло Димет був членом товариств «Галицько-руська матиця», «Народний дім», «Руське казино», «Руська бесіда», «Просвіта». Він належав до засновників Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові в 1873 р. (згодом НТШ).

Книги зі штампами Михайла Димета


Монастирська друкарня в Почаєві існувала до 1918 р., але саме її уніатський період дослідники згодом назвали часом найбільшого розквіту, а саму друкарню – явищем унікальним.

 

Підготували

Анна Борис, зав. сектору,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника

 

Опубліковано Admistration в Без рубрики