9 липня відзначає свій 95-літній ювілей Ярослав Ганіткевич – доктор медичних наук, професор, видатний український вчений у галузі фізіології та патології жовчовиділення, фізіологічної ролі поверхнево-активних речовин, біотехнології, біомінералогії, історик медицини, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, член Міжнародного товариства істориків медицини (Лондон), почесний член Українського лікарського товариства, лауреат премії Івана Огієнка, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, голова Львівського осередку Всеукраїнського товариства Івана Огієнка, державний стипендіат України, багаторічний читач Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.
З цієї нагоди у Бібліотеці розгорнуто книжкову виставку, яка відображає вагомий науковий доробок професора у різних царинах медичної науки.
Ярослав народився 9 липня 1929 року у м. Радехові (Львівська обл.) в ремісничій родині Володимира і Катерини (з дому Никон) Ганіткевичів, про яких у співавторстві з сестрою Марією написав книжку «Родовід Ганіткевичів та споріднених родів» (Львів, 2006). У книжці розкрито генеалогію роду від початку ХVIII ст. (1734 р.) до наших днів (8–10 поколінь, понад 160 родин), подано короткі біограми понад 550 осіб, 11 таблиць зі схемами родових дерев і 200 родинних світлин. Підрозділ 5.2 безпосередньо присвячено родинам Володимира Ганіткевича (батька ювіляра), Ярослава Ганіткевича, Ярослави Ганіткевич-Галущак (доньки) і Володимира Ганіткевича (сина).
1951 року Я. Ганіткевич завершив навчання на лікувальному факультеті. Львівського медичного інституту, де й працював до 1956. Відтоді – в Івано-Франківському медичному інституті (від 1959 року – доцент). Від 1970 року – професор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин у Чернівецькому університеті. Унаслідок конфлікту, пов’язаного з намаганням відстояти викладання українською мовою, у 1981 році залишив Університет і повернувся до Львова, де працював у системі Академії наук: спершу старшим науковим співробітником у Львівському відділенні Інституту економіки, від 1984 – Інституту геології і геохімії горючих копалин, від 1986 – провідним науковим співробітником відділу фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії. 1989 року у Львівському медичному університеті організував лабораторію жовчнокам’яної хвороби, яку очолював до 1996 року.
1954 року Я. Ганіткевич надрукував свою першу розвідку в збірнику рефератів наукових праць теоретичних кафедр Львівського медінституту. Відтоді написав, зредагував, уклав і упорядкував понад 500 друкованих праць, назви яких зафіксовано у біобібліографічних покажчиках, приурочених до 70- і 85-річчя вченого і експонованих на виставці. Окрім бібліографічних описів праць професора покажчик містить відомості про його життя, науково-дослідницьку, науково-організаторську, педагогічну та громадську діяльність; літературу про вченого, рецензії на його праці.
![Ярослав Ганіткевич: бібліограф. покажчик / [автори вступ. ст.: Зиновія Служинська, Василь Дяків]. Львів, 2018. 103 с. Обкладинка.](https://www.lsl.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/07/2.2.jpg "Ярослав Ганіткевич: бібліограф. покажчик / [автори вступ. ст.: Зиновія Служинська, Василь Дяків]. Львів, 2018. 103 с. Обкладинка.")
Серед дослідницьких пріоритетів ювіляра – проблеми фізіології і патології жовчовидільної системи, фізіологічні ролі поверхнево-реактивних речовин, рекреації. Вони відображені у численних наукових статтях, матеріалах конференцій, рецензіях, авторефератах дисертацій, монографіях «Роль желчи и желчных кислот в физиологии и патологии организма (Київ, 1980), «Исследование желчи. Биохимические и биофизические методы» (Київ, 1985; у співавторстві з Ярославом Карбачем). Частину з цих публікацій репрезентовано на виставці.
Ярослав Ганіткевич – засновник та перший голова Лікарської комісії відновленого Наукового товариства імені Шевченка у Львові; ініціатор видання «Лікарського збірника», який виходив друком упродовж 1898–1939 років; відтак був ліквідований радянською владою, а від 1991-го публікувався у Львові як «Лікарський збірник. Нова серія». На виставці презентовано окремі випуски часопису, які Я. Ганіткевич готував до друку як головний редактор (1991–1998), а також ті томи, які містять статті вченого або дописи інших дослідників про багатогранну діяльність ювіляра.
Другий і п’ятий випуски «Лікарського збірника» містить біобібліографічний довідник про українських лікарів, які зібрав та опрацював архівар і директор бібліотеки Українського лікарського товариства Північної Америки д-р Павло Пундій. Я. Ганіткевич доповнив видання вступними статтями і розвідками «Медична секція Українського наукового товариства в Києві – перша наукова організація українських лікарів у Наддніпрянській Україні» та «Павло Пундій – дослідник і хранитель історії української медицини». Збір матеріалів про дальші покоління лікарів затягнувся на десятиліття. Лише 2008-го вийшла друком третя книга довідника «Українські лікарі», що подає біобібліографічні матеріали про 1170 лікарів: учасників національно-визвольної боротьби і українського державотворення (1-ша частина) та репресованих і реабілітованих лікарів (2-га частина), збагачені 168 світлинами.
На виставці представлено ХVІІ том «Лікарського збірника», в якому з нагоди 80-ліття професора подано вибрані українсько- та англомовні праці вченого з фізіології та патології жовчовиділення і жовчокам’яної хвороби, фізіологічної ролі поверхнево-активних речовин, рекреації та з історії медицини. До книги увійшли автобіографічні матеріали, рецензії на деякі з праць професора, покажчик праць вченого та літератури про нього (понад 675 позицій). Ілюстровані вкладки віддзеркалюють родинні зустрічі, міжнародні відрядження, участь у конференціях і презентаціях книг, інші важливі події в житті ювіляра, основні книжкові видання, нагороди, подяки, грамоти. Презентований на виставці примірник містить автограф: «Дар відділу україніки Львівської національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН України з вдячністю за сприяння у підготовці видань. Я. Ганіткевич. Львів, 10.11.2009».
Ярослав Ганіткевич зробив вагомий внесок у висвітлення історії української медицини. На виставці експоновано видання «Українські лікарі – вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи» (Львів, 2002), в якій вмішено 40 біографічних нарисів про українських лікарів, які працювали у першій половині XX ст. та були викреслені тоталітарним режимом з історії медицини в УРСР. У книжці подано основні відомості про життя вчених, їхню наукову та педагогічну діяльність, засновані науково-медичні школи, участь в українському суспільному житті.
Відвідувачам виставки доступне видання «Історія української медицини в датах та іменах» (Львів, 2004), що висвітлює розвиток і становлення української медицини та фармації від найдавніших часів до 2000 року. У книжці наведено дані про медицину княжих часів, козацької держави; про монастирську, народну та цехову медицину; відображено початки сучасної української наукової медицини, які пов’язані з діяльністю випускників європейських університетів та медичного класу Києво-Могилянської академії; оприявлено відомості про лікарів різних національностей, які працювали в Україні; події та факти, замовчувані за часів тоталітаризм, зокрема період «українського ренесансу» 1920-х років; наведено основні відомості про українську радянську медицину та її представників; про лікарів-українців в еміграції і створені ними українські лікарські організації, а також основні матеріали про медицину і фармацію у незалежній Україні.
Для студентів медичних закладів вищої освіти Ярослав Ганіткевич разом з Олександром Голяченком підготував навчальний посібник «Історія медицини» (Тернопіль, 2004), в якому подано короткі відомості про зародження медицини, її еволюцію в Стародавньому світі, Середні віки і Новий час. В окремих розділах висвітлено розвиток медицини на українських землях у найдавніші часи, в Україні-Русі, у Козацькій та Гетьманській державах, за радянських часів та в роки незалежності України. В окремих підрозділах висвітлено поступ у сфері теоретичної і клінічної медицини, становлення громадської медицини, розвиток фармації.
Ярослав Ганіткевич – редактор і упорядник (разом з Павлом Пундієм), автор вступної статті до зібрання вибраних праць Євгена Озаркевича — видатного лікаря, науковця і організатора національних наукових шкіл, засновника першого українськомовного науково-медичного видання «Лікарського збірника». Власне, до 100-річчя від виходу в світ збірника приурочено це видання. Книга містить всі його наукові, науково-практичні, науково-публіцистичні праці, латинсько- і німецько-український словник фахової термінології, епістолярій (листи до Михайла Павлика, Михайла Драгоманова, Олександра Барвінського, Юліана Бачинського, Михайла Коса, Володимира Гнатюка, митр. Андрея Шептицького та інших представників тогочасної української інтелігенції), багатий ілюстративний матеріал, бібліографію праць, які не увійшли до зібрання, список літератури про Євгена Озаркевича, хронологія життя і діяльності.
Ярослав Ганіткевич опублікував кілька десятків статей з історії української медицини: про забутих та репресованих вчених, про українські національні науково-медичні школи, перші українські науково-медичні організації, національну медичну літературу та освіту та ін. На виставці експоновано публікації про Степана Зощука, Миколу Корпана, Євгена Озаркевича, Ярослава Окуневського, Анізія Олексу, Олександра Пучківського, Зиновію Служницьку та інших медиків.
Ганіткевич – автор та співавтор низки статей про українських лікарів в представленій на виставці «Енциклопедії сучасної України». Декілька гасел про українських медиків репрезентує довідник «Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, 1784–2006» (Львів, 2006), енциклопедія «Львівський національний університет імені Івана Франка» (Львів, 2011–2014). Нарис про військового лікаря Ярослава Окуневського представлено у збірнику наукових праць «Визначні постаті України: Андрій Чайковський та Теофіл Окуневський» (Львів, 2010).
Від 1991 року Ярослав Ганіткевич розпочав роботу над українським медичним календарем. Того ж року у першому томі відновленого «Лікарського збірника» надруковано двосторінковий допис під назвою «Наш календар». Від 2012 року такі календарі ювілейних і знаменних дат виходили окремими виданнями. На виставці представлено випуски за 2014 та 2015 роки. У них акумульовано відомості про річниці лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини і розвитку охорони здоров’я на різних землях України за Х–ХХ століття, а також про українських лікарів у різних країнах світу.
Одним із важливих завдань українського національного відродження Ярослав Ганіткевич вважав розвиток і поширення сфери використання української мови. Щоб уникнути суржику, калькування і мовних покручів у фаховій мові, вчений долучився до підготовки одного з розділів довідника «Антисуржик: вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити» за загальною редакцією знаної мовознавиці Олександри Сербенської (Львів, 1994); видав «Словник русизмів у мові медиків» (Львів, 1995), опублікував на сторінках періодики «Термінологічні куточки». Як член редакційної ради брав участь у виданні двотомного «Українсько-англійського медичного ілюстрованого словника Дорланда» (Львів, 2007).
Запрошуємо усіх охочих оглянути виставку у читальній залі довідково-бібліографічних видань відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника (головний корпус).
Бібліотека сердечно вітає ювіляра, зичить йому міцного здоров’я на многії і благії літа. З роси й води Вам, вельмишановний Ярославе Володимировичу!
