ОМЕЛЯН АНТОНОВИЧ (1914 – 2008) – д-р права, громадський діяч, меценат

(До 110 – річчя від дня народження)

Серед українських добродійників, які прислужилися розвитку української культури і науки, загальновідомі прізвища Григорія Галагана, Василя Тарновського, Івана Харитоненка, Євгена Чикаленка, родин Алчевських, Ханенків, Рильських. По праву можемо ставити на один щабель із ними наших сучасників – подружжя Тетяну і Омеляна Антоновичів, щедрих і жертовних меценатів. Вони стали відомими в українському світі у 1981 р. після створення приватної доброчинної фундації, яка послідовно на протязі більш ніж сорока років підтримує українську культуру і науку. Вручення престижних літературних і наукових нагород, фінансування важливих проектів загальноукраїнського масштабу відбувається виключно за власні заощадження подружжя Антоновичів.

Омелян Миколович Антонович народився 6 лютого 1914 р. в м. Долина в родині державного службовця. Закінчив підготовчі класи (1922–1924) і українські гімназійні курси (1925–1926) в Долині. Далі навчався в державних гімназіях у Львові (1927–1931) та Перемишлі (1931–1932). За участь у національному підпіллі був арештований і просидів у польській в’язниці декілька літ (1933–1936).

Вивчав право в Люблінському університеті (1932), економіку у Вищій торговельній школі в Познані (1938) та Вищій господарській школі в Берліні (1939–1941). Після перерви був прийнятий на факультет права і суспільних наук Українського вільного університету в Празі, де 5 березня 1943 р. отримав диплом доктора права.

В роки Другої світової війни продовжував підпільну діяльність в лавах ОУН, двічі в 1941–1942 рр. та 1943–1944 рр. був ув’язнений в німецькому концтаборі Заксенгаузен. У 1945–1948 рр. був на політичній роботі в ОУН та в Закордонному представництві Української Головної Визвольної Ради у Мюнхені; в 1945–1946 рр. працював в Лізі українських політичних в’язнів. Після закінчення курсів англійської мови працював перекладачем у консульстві США в Мюнхені (1948–1949), допомагав при співбесідах та підготовці документів для еміграції до США.

15 червня 1946 р. одружився з д-ром медицини Тетяною Терлецькою. У грудні 1949 р. вони емігрували до США. Від 1 січня 1951 р. до 1960 р. був представником ЗП УГВР у Вашинґтоні. Водночас 6 років був головою “Об’єднання українців Вашинґтона” (1954–1958, 1960–1961). Від початку 1960-х рр. до кінця 1990-х рр. займався фермерством.

На початку 2000-х рр. Фундація вклала кошти у ремонт та реставрацію Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. Було завершено повне оновлення головного корпусу, відкрито п’ять читальних залів, комп’ютерно-інформаційний центр; удвічі збільшено кількість читацьких місць. Після ремонтно-реставраційних робіт у відділі мистецтва (пам’ятки архітектури 1639 р.) було збудовано нове фондосховище з читальним залом. 4 листопада 2006 р. було урочисто відкрито “Палац мистецтв ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів”.

Передав до Бібліотеки власну книгозбірню (дві тисячі одиниць зберігання), колекцію творів мистецтва (18 назв), унікальний родинний архів та архів Фундації. В двох книгах „Спогадів” (1999, 2003) описав свій життєвий шлях від Долини до Вашинґтона, де прожив із дружиною Тетяною Михайлівною понад пів-століття. Було видано два томи збірників документів „Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів” (1999; 2012).

Д-р Омелян Миколович Антонович був людиною сильного характеру, з високим почуттям гідності та громадського обов’язку. Уже в кінці життя отримав заслужене визнання в Україні. Він – почесний громадянин Долини (2002) і Львова (2004), „Галицький лицар” (2004), переможець національного конкурсу „Благодійник року” – приватна особа (2007), нагороджений почесною відзнакою Національного університету „Києво-Могилянська Академія” „Медаль святого Петра Могили” (2004), срібною відзнакою Національного університету „Острозька Академія” „Медаль князя Василя-Костянтина Острозького” (2004), Почесною грамотою Верховної Ради і медаллю „Почесна грамота Верховної Ради України” (2004), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008).

2014 рік в ЛННБ України ім. В. Стефаника було оголошено Роком меценатів Омеляна і Тетяни Антоновичів. 10 серпня 2014 року у м. Долина було відкрито бронзовий пам’ятник Омеляну і Тетяні Антоновичам. Але найкращим пам’ятником є наша пам’ять про них та продовження їх добродійної справи. Вони є прикладом служіння своєму народу та Україні.

14 вересня 2023 року було урочисто відкрито новий читальний зал відділу рукописів із двома меморіальними кімнатами: імені Тетяни і Омеляна Антоновичів та імені Івана Крип’якевича, в яких представлені численні архівні документи та родинні експонати.

Ярослав Сеник, науковий співробітник відділу рукописів

 

Запрошуємо науковців і студентів на екскурсії до меморіальних кімнат за попереднім записом.

1.Родина Антоновичів: Ірина, Єлисавета, Тарас, Омелян, Микола, Роман. [1916/1917]. Долина.

2.Омелян Антонович. Лист до батьків з в’язниці. 1934 червня 14. Перемишль.

3.Омелян Антонович. 1943. Прага.

4.Український Вільний Університет у Празі. Борковський І., ректор; Шрамченко Л., Яковлів А. Диплом доктора права Омеляна Антоновича. 1943 березня 5. Прага.

5.Костецький І. М. [о. І. Гриньох], Кравченко О. Уповноваження д-ру Омеляну Антоновичу опікуватися бійцями УПА, які прибули на терен Німеччини і Австрії. 1947 жовтня 28.

6.А. К. Дружній шарж на Омеляна Антоновича. 1940, січня 6.

7.Омелян і Тетяна Антоновичі. 1949 лютий. Мюнхен.

8.Суд округу Александрія, штат Вірджинія. Сертифікат натуралізації Омеляна Антоновича. 1957 червня 12.

9.Запрошення д-ру Омеляну Антоновичу з дружиною на інаугурацію президента США Дуайта Айзенгауера. 1957 січень. Вашинґтон.

10.Серед учасників української урочистої імпрези: проф. Лев Добрянський, д-р Микола Чубатий, д-р Тетяна Антонович, Микола Лебедь, д-р Омелян Антонович та ін. Кін. 1950-х. Вашинґтон.

11.Омелян Антонович на фермі. 1990-ті. Калпепер, шт. Вірджинія.

12.В’ячеслав Чорновіл, Омелян і Тетяна Антоновичі. 12 квітня 1991. Вашинґтон.

13.Омелян і Тетяна Антоновичі. Київ, вул. Заньковецької. 1995 травень.

14.Перше нагородження: лауреат Василь Барка, Омелян і Тетяна Антоновичі, Юрій Шевельов. 13 лютого 1982. Нью-Йорк.

15.Вручення Нагороди Ярославу Дашкевичу. 20 травня 1994. Київ.

16.Омелян Антонович і лауреат Збігнєв Бжезінський. 2 липня 1992. Київ.

17.Збігнєв Бжезінський. Дарчий надпис на книзі “The Grand Failure”: „Д-ру Омеляну Антоновичу, який також боровся за, і передбачав розвал Совєтського Союзу”. Липень’92».

18.Члени Журі Фундації: Іван Дзюба, Микола Жулинський, Марта Богачевська-Хомяк, фундатори: Омелян і Тетяна Антоновичі. [1995]. Конча-Заспа.

19.Омелян і Тетяна Антоновичі на зустрічі з Послом України у США Юрієм Щербаком. 1998. Вашинґтон.

20.Омелян Антонович. 2004 вересня 21. Київ.

21.Омелян Антонович і Лариса Крушельницька на врученні Нагороди Ярославу Ісаєвичу. 2002 серпня 17. Львів.

22.Омелян Антонович, Марта Богачевська-Хомяк і Мирослав Романюк в оновленому головному корпусі Бібліотеки. 2002 серпня 17. Львів.

23.Відкриття Палацу мистецтв: меценати Омелян Антонович і Маріян Коць, Лариса Крушельницька. 4 листопада 2006. Львів.

24.Запрошення на вручення Нагороди проф. Сергію Плохію. 15 листопада 2015. Вашинґтон.

25.Омелян і Тетяна Антоновичі на зустрічі у приміщенні „Просвіти”. 2000 серпень. Долина.

26.Долинська міська рада. Диплом про присвоєння Омеляну Антоновичу звання «Почесний громадянин міста Долина». 2002.

27.Перед музеєм „Бойківщина”. Володимир Стецко, Сергій Гальченко, Світлана Романюк, Андрій Левицький, Омелян Антонович, Марта та Ігор Воєвідки, Василь Романюк. Долина. 2003.

28.Омелян Антонович перед пам’ятником “Борцям за Українську державу”. 2005 вересень. Долина.

29.Омелян Антонович отримує Диплом про присвоєння звання „Почесний громадянин міста Львова”: Любомир Буняк, Мирослав Романюк, Лариса Крушельницька. 2004 квітня 29. Львів.

30.Диплом про присвоєння звання „Почесний громадянин міста Львова” Омеляну Антоновичу. 2004 квітня 29. Львів.

31.Верховна Рада України. Почесна Грамота про нагородження Омеляна Миколовича Антоновича за особливі заслуги перед Українським народом. 2004 лютого 27. Київ.

32.Національний університет „Києво-Могилянська Академія”. Сертифікат про нагородження Омеляна Антоновича Почесною відзнакою „Медаль святого Петра Могили”. 2004 квітня 7. Київ.

33.Орден Ярослава Мудрого п’ятого ступеня Омеляну Миколовичу Антоновичу. 2008 січня 17. Київ.

34.Голова Фундації д-р Ігор Воєвідка на відкритті пам’ятника Омеляну і Тетяні Антоновичам. 10 серпня 2014. Долина.

35.Омелян Антонович. 2007. Львів.