Продовжуючи цикл бібліографічних оглядів, започаткований у грудні 2022 р., пропонуємо до уваги читачів низку чужомовних друків, пов’язаних з іменами відомих українських релігійних та церковних діячів. Ці видання опрацьовані та зберігаються у фонді сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ – середини ХХ ст. (вул. Личаківська, 131) відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Документальним джерелом для вивчення історії й духовного життя Закарпатської України епохи національного відродження (кінець XVIII – середина XIX ст.) слугують праці о. Іоаникія Базиловича (1742–1821) — історика, священника-василіянина, ігумена Мукачівського монастиря (1784–1789), а також педагога, письменника, митця. І. Базилович — автор аскетичних, літургічних та історичних досліджень, найвідомішим із яких є двотомник «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича» (“Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits … in monte Csernek ad Munkacs” (Cassoviac, 1799, 1804–1805). Підґрунтям для написання цих праць були матеріали, які зібрав і опрацював автор під час упорядкування фондів монастирської бібліотеки та єпархіального архіву.
Серед них, зокрема, прижиттєве видання його дослідження “Imago vitae monasticae” («Зображення чернечого життя»), яке побачило світ у 1802 р. в м. Кошице (Словаччина) з гравюрою на фронтиспісі і яке на сьогодні найдавнішою латиномовною книгою фонду нашого відділу.
З огляду на актуальність питання пасхального літочислення, яке набуло сьогодні в Україні особливої ваги у зв’язку зі зміною календаря свят, варто звернути увагу і на видання “Abhandlung über die Regeln, nach welchen die Slaven des griechischen Ritus den Ostertag berechnen” (Lemberg: Gedruckt bei dem Stauropigianischen Institute, 1836) («Трактат про правила, за якими слов’яни грецького обряду обчислюють день Пасхи») Митрополита Галицького та архиєпископа Львівського Григорія Яхимовича (1792–1863), 160 років від дня смерті якого минуло в лютому поточного року.
Примірник цього прижиттєвого видання з таблицею для визначення рухомих святкових днів містить автографи о. Михайла Копистянського (1816–1879), який походив зі священничої родини Сембратовичів, та о. Северина Торонського (1846–1902) — віцеректора Львівської греко-католицької духовної семінарії. Наявність цих власницьких знаків може слугувати підтвердженням того, що праця Григорія Яхимовича, захисника прав українського населення Галичини та прихильника збереження східних церковних і чернечих традицій, вже тоді була на часі.
У ретроспективному фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. зберігаються також видання з приватної книгозбірні самого Митрополита Григорія, серед яких, зокрема, примірник посібника з граматики української мови Карла Піхлера “Kurzgefasste russinische Sprachlehre” (Lemberg, 1849).
До цінних чужомовних друків другої половини ХІХ ст. про великих українців належить ґрунтовне (413 с.) біографічне дослідження італійського священника, василіянського архимандрита у Гроттаферраті (1870–1876) Ніколи Контьєрі (1827–1899), присвячене церковному ієрарху, реформатору чернецтва, святому священномученику Йосафату Кунцевичу (1580–1623), 400 років від дня трагічної смерті якого минає цьогоріч (“Vita di S. Giosafat Arcivescovo e martire ruteno dell’Ordine di S. Basilio il Grande” (Roma: Tip. della S. Congregazione de Propaganda Fide, 1867) («Життя св. Йосафата, руського архиєпископа і мученика чину св. Василія Великого»).
Нікола Контьєрі, настоятель монастиря Санта-Марія-де-Гроттаферрата, який свого часу виконував обов’язки бібліотекаря та архіваріуса, а також вчителя літератури, філософії та теології, брав активну участь у підготовці канонізаційного процесу блаженного Йосафата Кунцевича. Свою працю про українського мученика за єдність Христової Церкви опублікував y 1867 р., напередодні, коли Папа Римський Пій ІХ зарахував Йосафата до лику святих.
Потрібно додати, що у рік канонізації свмч. Йосафата побачив світ також «Компендій житія св. Йосафата Кунцевича, архиєпископа Полоцького, мученика чину св. Василія», виданий у Римі на основі переказу історика Церкви та агіографа Ігнація Кульчинського (1707–1747) (“Compendio della vita di S. Giosafat Kuncewicz, Arcivescovo di Polotsk, martire dell’Ordine di S. Basilio” (Roma, 1867). Це видання, яке походить із книгозбірні «Студіону» з автографом Митрополита Андрея Шептицького на обкладинці, теж зберігається у фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
Вшановуючи пам’ять про видатного церковного та релігійного діяча, Сейм Литви, відгукнувшись на прохання УГКЦ та Василіянського Чину у Литві, а також української громади у Вільнюсі, проголосив 2023 рік роком св. Йосафата Кунцевича — «апостола єдності Литви, України, Польщі та Білорусі» (за Вікіпедією).
Маргарита Кривенко, завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
ЛННБ України ім. В. Стефаника
