Серед численної україніки, яка зберігається у фонді сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ – середини ХХ ст. (вул. Личаківська, 131) відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника, увагу привертає збірка віршів “Rusałka” (Peremyszl, 1858) Льва Евгеніуша Венглінського (1827–1905) – поета українсько-польського пограниччя другої половини ХІХ ст., 195 років від дня народження якого минає цьогоріч. Це одна з трьох поетичних книжок, об’єднаних під спільною назвою “Nowyi poezyi Małoruskii”, написаних українською мовою в латинській транслітерації, що, на думку самого автора, сприяло кращому сприйняттю української літератури у західних країнах, а також інтеграції культурних здобутків українського народу в європейську цивілізацію.
Ім’я та творчий доробок Л. Е. Венглінського належать до маловідомих для пересічного читача. Український письменник і перекладач народився на Наддністрянщині (у селі Журавне, тепер Журавно — селище міського типу Стрийського району Львівської області), деякий час проживав на Волині, згодом доля закинула його до Польщі. Поетична спадщина літератора, якою одним із перших зацікавився І. Франко, складається з українсько-, польсько- та німецькомовних віршів, а також перекладів поезії з литовської, німецької, польської, сербської, словацької, французької, чеської мов українською та переспівів народних пісень. Твори, які, за твердженням М. Н. Москаленка, «зробили помітний внесок у розвиток українського й польського письменства середини XIX століття», автор підписував псевдонімами Лірник Наддністрянський, L. Kost’ Prawdolubec z Jezupola, Godsiemba та ін.
Проте, як зазначає докторка філологічних наук, дослідниця творчості Л. Е. Венглінського у контексті лінгвокультурних проблем ХІХ ст. Наталія Совтис, через «суспільно-політичні події того часу і складну ситуацію з розвитком української мови, глобалізаційні ідеї письменника європеїзації України були не на часі».
Розкриваючи українознавчу тематику, представлену у ретроспективному фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст., варто акцентувати роман «Син України» (“Sohn der Ukraine” (Leipzig, 1916) призабутої сьогодні австрійської письменниці, драматургині та поетки першої половини ХХ ст. Едіт фон Зальбург (1868–1942), 80 років від дня смерті якої минає у грудні цього року.
Чому австрійська письменниця-аристократка, графиня, одна з найпродуктивніших авторів німецькомовного простору свого часу, зацікавилася темою України та українців, так і не відвідавши теренів сучасної України, залишається лише припускати — сухі біографічні дані цього не розкривають. Частково відповідь на наше запитання знаходимо у праці Дмитра Дорошенка “Die Ukraine und das Reich: Neun Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischen Beziehungen” (Leipzig, 1941) («Україна та імперія: дев’ять століть німецько-українських відносин»). У ній український історик звертається до згаданого історичного роману Е. фон Зальбург на підтвердження того, що інтерес до України та українців у західноєвропейському суспільстві ніколи не згасав, цю тему не раз порушували та обговорювали, зокрема, і в художній літературі.
Як резюмує перекладачка цього роману українською (Київ: Темпора, 2014), докторка філософських наук університету Відня, германістка і журналістка Леся Івасюк: «Варто час від часу звертатися до творів з минулого і шукати там відповіді на сучасні запитання. Книга під назвою “Син України” австрійської авторки Едіт фон Зальбург (1868–1942) є одним з таких творів. Вона окреслює Україну і українців по обидва боки Збруча в європейському контексті — в історичному та геополітичному значенні».
У фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. зберігається також прижиттєве видання твору «Будинок на кордоні: роман із Південного Тіролю» (“Das Haus an der Grenze: ein Roman aus Südtirol” (Berlin; Wien, 1915) — один із найбільш популярних творів Едіт фон Зальбург, із книжковим знаком українського лікаря і громадського діяча д-ра Василя Кашубинського, засвідчуючи, як і провенієнції на згаданих виданнях, що добірна іншомовна література була важливим сегментом українських інституційних та приватних книгозбірень міжвоєнної Європи.
Маргарита Кривенко, завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника
