23 вересня 2022 року виповнюється 150 років від дня народження всесвітньо відомої української співачки Соломії Крушельницької. Серед найбільших співаків світу кінця ХІХ – першої половини ХХ століття Соломія Крушельницька була символом досконалості і неперевершеності. Прославлені композитори, диригенти, співаки, музиканти, поети і письменники світу були її палкими шанувальниками і щирими друзями. Найбільші театри світу сперечалися за право приймати у себе видатну співачку. Крушельницька – визнана співачка світової слави.
Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині, а дитинство та юність минули у селі Біла (нині – Тернопільського району). Уже змалку С. Крушельницька виявила видатні музичні здібності. Вона захоплювалася народними піснями, співала у хорі. Згодом – навчалась у Львівській консерваторії Галицького музичного товариства на вокальному факультеті. У 1893 році Соломія успішно закінчила консерваторію, театр Скарбека запросив її до себе на сцену, де в ролі Леонори вона дебютувала в опері «Фаворитка» Доніцетті. У цій партії артистка перевершила своїх попередниць, надавши образу емоційної глибини та життєвої правди. Перший виступ на сцені приніс їй великий успіх. Не зупинившись на досягнутому, співачка цього самого року поїхала у Мілан, щоб удосконалити мистецтво співу у професорки Фаусти Креспі, а сценічну майстерність – у професора Копті. Рік за роком С. Крушельницька виступала у різних містах світу – від Львова до Одеси, від Варшави до Парижа, від Рима до Лісабона, від Оттави до Ріо-де-Жанейро і, звичайно, в Буенос-Айресі, де вона провела сім сезонів, здобуваючи велику шану у слухачів. Будучи в зеніті слави, співачка вирішила зійти з оперної сцени і присвятити себе концертній діяльності. Востаннє вона виступила в театрі «Ля Скала» в Мілані 1915 року в прем’єрі опери І. Піццетті «Федра». Протягом восьми років, часом виступаючи на оперних виставах у Монте-Карло, Лісабоні, Неаполі, Крушельницька ретельно готувала концертний репертуар і в 1923 році розпочала турне Європою, а згодом і Америкою. У 1939 році С. Крушельницька приїхала до рідного Львова і з 1944 року працювала професоркою вокалу у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка, віддаючи з притаманним їй запалом і завзяттям всі знання і багатий досвід молоді. Незважаючи на похилий вік, Крушельницька виступала також із сольними концертами. 15 листопада 1952 року велика співачка відійшла у вічність.
Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника долучилася до 150-літнього ювілею, який святкують на державному рівні. У фондах книгозбірні зберігається чимало книжкових, нотних та пресових видань, афіші, програми концертів, фотодокументи, які висвітлюють життєтворчість С. Крушельницької. Серед зібраних пам’яток є два оригінальні фотопортрети, а також дві фотолистівки С. Крушельницької – у ролі Брунгільди з опери Р. Вагнера «Загибель Богів» з автографом співачки, датованим 7.01.1907 р., у ролі Електри з однойменної опери Ріхарда Штрауса, з автографом співачки.
У книжкових фондах нашої Бібліотеки репрезентовані видання поезій, присвячені видатній Соломії. Понад століття, від 1895 року, співачці присвячували вірші поети Корнило Устиянович, Василь Пачовський, Сильвестр та Богдан Лепкі, Микола Тарновський, Ростислав Братунь, Дмитро Павличко, Василь Колодій, Роман Лубківський та багато інших. Серед музичних присвят – твори українських та зарубіжних композиторів: Миколи Лисенка («Я вірую в красу», «Хіба тільки рожам цвісти», «Не забудь юних днів»), Остапа Нижанківського («І молилася я»), Миколи Колесси (обробка народної пісні «Ой є в лузі калина»), Мирослава Скорика («Зацвіла в долині червона калина»), Богдани Фільц («Твої очі, як те море») та інші.
Понад чверть століття Соломія Крушельницька виступала на оперних сценах світу. У її репертуарі приблизно 60 опер більше ніж 35 композиторів – представників різних національних шкіл і напрямів музичного мистецтва. У нотних колекціях Бібліотеки зберігається чимало зарубіжних оперних творів із репертуару співачки у вигляді нотодруків кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Жоржа Бізе («Кармен»), Ріхарда Вагнера («Тангойзер», «Лоенгрін», «Валькірія», «Зігфрід»), Джузеппе Верді («Аїда», «Трубадур», «Отелло»), Станіслава Монюшка («Галька», «Страшний двір») та інші. Перелік видань доповнюють українські опери та оперети з концертного репертуару Соломії Крушельницької: Михайла Вербицького («Підгоряни»), Анатоля Вахнянина («Купало»), Миколи Лисенка («Різдвяна ніч», «Утоплена», «Чорноморці»), Петра Ніщинського («Вечорниці»). Поряд з оперними аріями та романсами співачка незмінно виконувала вокальні твори українських композиторів – Я. Лопатинського, О. Нижанківського, Д. Січинського, Г. Топольницького, часто як прем’єри. Соломія Крушельницька ознайомлювала галичан із прекрасними солоспівами Миколи Лисенка. Співачці належить пальма першості у популяризації української народної пісні.
Великим здобутком у вивченні життя і творчості співачки стали книжкові видання, наявні у фондах Бібліотеки: «Славетна співачка. Спогади і статті про Соломію Крушельницьку» (упорядкув. і вступ. ст. І. Деркача. Львів, 1956); «Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування» (вступ. ст., упорядкув. і прим. М. Головащенка. Київ, 1978–1979); «Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів» (Тернопіль : Джура, 2008); «Соломія Крушельницька. Міста і слава» (Львів : Апріорі, 2009); «Родовід Савчинських» (Львів : Апріорі, 2011); «Оперний світ Соломії Крушельницької : путівник по перах з репертуару співачки» (упоряд. М. Зубеляк ; передм. О. Козаренка. Львів : Апріорі, 2018); «Соломія Крушельницька» авторства Ігоря Коляди (Харків : Фоліо, 2019); «Соломія Крушельницька : хроніка 1893–1920 років», автор-упорядник – Данута Білавич (Львів : Растр-7, 2019).
Публікації у львівських пресових виданнях, витинки газетних рецензій ХІХ – початку ХХ ст. («Діло», «Руслан», «Gazeta Lwowska», «Słowo Polskie») засвідчують виконавську майстерність співачки. Зокрема, Анатоль Вахнянин у рецензії на виконання С. Крушельницькою партії Манон в однойменній опері Жуля Массне писав: «П-на Крушельницька як співом, так і грою станула на височині европейської артистки і здобула собі приступом загальну симпатію…Вже в першім акті перервала львівська публика чудовий її спів рясними невмовкаючими оплесками, зрозумівши, що має перед собою артистку, що відчуває штуку, переймаєся нею, жиє нею і відтворює її з артистичним пієтизмом» (Руслан. Львів, 1903. 17 квіт. (№ 77).
Не було і досі нема української співачки, яка б ще за свого життя і після смерті здобула таке світове визнання, як Соломія Крушельницька. Та вічною є і буде пам’ять про незрівнянну співачку, вірну доньку українського народу – Соломію Крушельницьку.
