«Cам факт існування такого письменника, як Канетті, є честю для літератури», «живий класик», «один з останніх гуманістів», який «десятиліттями писав, розробляв універсальні гіпотези і навіть наважився дати єдине тлумачення всієї світової системи», «продовжувач великої традиції австрійського роману» — так критики заслужено називають Еліаса Канетті за твори, які сповідують загальнолюдські якості.
Німецькомовний письменник, культуролог, мислитель народився в болгарському місті Рущук (нині — Русе), яке тоді входило до складу Австро-Угорської імперії, в єврейській родині комерсантів. Дитинство і юність його минули в Болгарії, Великобританії, Швейцарії, Австрії та Німеччині. У 1929 р. Е. Канетті закінчив хімічний факультет Віденського університету, отримав ступінь доктора філософії. Проте за фахом ніколи не працював. Усе своє свідоме життя він зберігав відданість літературі, свято вірив у силу Книги і літератури, яка, відображаючи багатоголосся світу, «здатна цей світ змінити». У 1938 р. через аншлюс Австрії був змушений переїхати до Парижа, згодом емігрував до Лондона. 1952 р. став громадянином Великобританії. Помер 1994 р. в Цюриху, похований на цвинтарі Флунтерн.
Літературний портрет Еліаса Канетті на виставці у секторі нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника, формують передусім найвідоміші твори — роман «Засліплення» (“Die Blendung”) (1935), який 1981 р. (майже через пів століття після виходу у світ) приніс автору найпрестижнішу нагороду – Нобелівську премію з літератури — «за твори, відмічені широтою світогляду, багатством ідей і художньою силою»; науково-публіцистична праця «Маса і влада» (“Masse und Macht”) (1960), в якій автор на багатому джерельному матеріалі (фольклорному, міфологічному, історичному, соціологічному) дослідив психологію натовпу, пояснив і викрив сутність влади.
На виставці експоновано й інші праці письменника із 10-томного зібрання творів (München; Wien; Zürich : Carl Hansen Verlag, 1992–2005), а також численні критичні видання та ілюстровані біографічні матеріали, які належно висвітлюють його життєву та творчу спадщину.
Як подає Вікіпедія, більша частина архіву письменника, яка зберігається в Центральній бібліотеці Цюриха, та його бібліотека (20 000 томів) відкрита для дослідників, проте «приватна» частина архіву (щоденники та більшість листів), за заповітом Канетті, залишається недоступною 30 років, тобто до 2024 р.
Пріоритетний на виставці художній твір «Засліплення» належить до літератури абсурду і написаний у стилі фантастичного гротеску. Його головний герой — відомий професор-синолог Петер Кін — відлюдник, єдиною пристрастю якого з дитинства є книги. Весь свій час він проводить у великій бібліотеці, що налічує 25 тис. томів. Це розумна й освічена людина, однак безпорадна у повсякденному житті. Захопившись своїми науковими працями, він повністю втратив зв’язок із навколишнім світом. Щоб забезпечити належний догляд за книжками, вчений одружується з власною економкою, не відаючи про її корисливу мету — заволодіти його майном. Вона робить життя професора нестерпним. Залишившись без даху над головою і своєї улюбленої бібліотеки, вчений змушений повернутися у реальний світ, сповнений брехні, лицемірства, підступності. Будучи не спроможним пристосуватися до такого життя, навіть після повернення втраченого, він зважується на божевільний крок – спалює себе разом із своїми книжками.
Трагічна історія сорокарічного професора-сходознавця виявляє вічні суперечності між духом і природою, культурою і життям, свідчить про абсурдність людських характерів, небажання і нездатність головних персонажів зрозуміти один одного, що нагадує «вавилонське змішання мов»; переконливо доводить, що відчуженість і непорозуміння між людьми можуть мати катастрофічні наслідки. Саме такий зміст автор вкладає в поняття «засліплення».
Роман-попередження Канетті перекладений багатьма мовами, зокрема українською (перекладач Олекса Логвиненко; Київ: Юніверс, 2003).
Крім Нобелівської премії, творчість австрійського, болгарського, британського письменника Еліаса Канетті була відзначена багатьма іншими літературними преміями і нагородами, у т. ч. за роман «Засліплення», — Міжнародного Паризького призу (1949), Письменницької премії Відня (1966), Премії німецьких критиків (1967), Мюнхенської премії Георга Бюхнера (1972), Премії Франца Набля (1975), Дортмундської премії Неллі Закс (1976), Премії Франца Кафки (1981) — однієї з найбільш престижних літературних нагород Австрії тощо.
Пропонуємо окремі цитати з твору «Засліплення»:
Начитані люди стають мимоволі вихованими.
Чуйній людині будь-яка зустріч є на користь або на шкоду, тому що ця зустріч пробуджує в ній відчуття або спогади.
Випадкові поштовхи, отримані несподівано, дають людям напрям на все життя.
Умова будь-якого прогресу — раптові зміни.
Основа будь-якого справжнього знання — сумнів.
Кожній людині потрібна батьківщина, не така, як розуміють її примітивні ура-патріоти, і не релігія, мляве передчуття батьківщини на тому світі, ні, а батьківщина, яка об’єднує роботу, друзів, відпочинок і духовний світ в одне природне впорядковане ціле, у власний космос.
Виставка діятиме до 28 травня 2021 р. за адресою: вул. Лисенка, 14, сектор нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Маргарита Кривенко завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
Наталія Ясінська завідувач сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
Олександра Біда провідний бібліотекар сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
