Майбутній письменник народився у Відні в сім’ї адвоката, навчався в гімназії св. Анни; у 1804 р. слухав курс філософії, студіював політологію та право у Віденському університеті (1807–1811). Від 1815 р. — посадовець у Судовій палаті. У 1832 р. Ф. Ґрільпарцер став директором Хофкаммерархіву — найстарішого з центральних архівів Відня. У 1847 р. обраний одним із перших членів Віденської Академії наук. У 1856 р. Ф. Ґрільпарцер вийшов на пенсію. 1861 р. призначений австрійським придворним радником пожиттєво. Того самого року став членом австрійської Палати панів. Похований у Відні на Гітцінському кладовищі.
Франца Ґрільпарцера поважають і вшановують на батьківщині: від 1859 р. він — почесний доктор університетів Відня та Лейпцига, у 1864 р. — почесний громадянин Відня. У 1889 р. йому поставили пам’ятник у Віденському народному саду. У 1890 р. у Відні було створене товариство ім. Ґрільпарцера, яке до сьогодні видає щорічник (“Jahrbuch der Grillparzer-Gesellschaft”) та надсилає його до австрійських бібліотек Східної та Південно-Східної Європи й Азії, зокрема до ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Його ім’я сягає космічних просторів — 17 жовтня 1993 р. був відкритий астероїд головного поясу і названий на честь найвідомішого австрійського драматурга XIX ст. — 30933 Грільпарцер.
Франц Ґрільпарцер підтримував дружні стосунки з Генріхом Гейне, Карлом Людвігом Берне, Людвігом ван Бетховеном, Францом Шубертом.
На виставці представлені сучасні видання творів автора та літературознавчі джерела про його життя і різнопланову творчість, якими перманентно поповнюється фонд ЛННБ України ім. В. Стефаника від 1992 р. за сприяння партнерів — уряду Австрії. На увагу заслуговують насамперед драматичні твори Ф. Ґрільпарцера (історичні трагедії, комедія, драматична казка, п’єси), в яких гармонійно “поєдналися формальні елементи австрійського та іспано-католицького театрального бароко, віденської народної драми та драм Веймарської класики”.
Австрійський письменник багато подорожував, вивчав давню і сучасну історію, філософію, літературу багатьох країн. Виставка пропонує щоденник його подорожі до Константинополя і Греції (“Tagebuch auf der Reise nach Konstantinopel und Griechenland”).
Перу Ф. Ґрільпарцера належить низка ліричних віршів, зокрема цикл “Елегії з Понту” (“Tristia ex Ponto”, 1835), та зразки художньої прози — новели “Сандомирський монастир“ (“Das Kloster bei Sendomir”, 1828) і “Бідний музикант” (“Der arme Spielmann”, 1847). До уваги користувачів запропоновано декілька видань одного з найвідоміших німецьких белетристичних творів — новели “Бідний музикант” — зашифрованого автопортрета.
Біографічні та критичні матеріали, експоновані на виставці, красномовно свідчать про те, що питання, які порушував і розвивав автор у своїх творах (історія, політика, традиції Австрії, звернення до античних сюжетів), не втратили свого значення дотепер. Серед них виокремимо: колективні монографії: “Grilparzer heute — wiederentdeckt oder vergessen?” та “Franz Grillparzer: ein Finanzbeamter und Archivdirektor” з генеалогією його роду; монографічне дослідження Ґерхарда Бауманна “Franz Grillparzer: Dichtung und österreichische Geistesverfassung”; матеріали лондонського симпозіуму 1986 р. “Grillparzer und die Europäische Tradition”; збірник доповідей “Stichwort: Grillparzer” на Першому форумі, присвяченому австрійському класику, з автографом упорядників.
До виставки залучена також австрійська книга з фонду сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ — середини ХХ ст. відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Твори Ґрільпарцера мовою оригіналу і в перекладах, серед яких рідкісні прижиттєві, що вийшли друком у відомих видавничих фірмах Європи (Манца, Котта, Байєра, Фрайтака та ін.), свого часу поповнили цінні історичні колекції Дідушицьких з Поториці та львівського Оссолінеуму. Окремі видання, адаптовані для навчальних цілей, використовували в українських книгозбірнях: табірній бібліотеці м. Йозефова (колишня Чехословаччина) та бібліотеці Кружка У.П.Т. в Яворові, про що свідчать їхні власницькі знаки.
Не менш цікавими й актуальними є афоризми та цитати Франца Ґрільпарцера:
Мистецтво — квітка живої природи.
Хто осуджений поспішно, той, бува, осуджений дарма.
Людей можна терпіти лише поодинці, натовп надто близький до тваринного світу.
Мовчання і хоробрість — нерозлучні.
Розум і здатність його використовувати — два різні дари.
Неосвічений бачить тільки щось окреме, напівосвічені — правило, освічені — виняток.
Атеїсти більш релігійні, ніж вони вважають, а віруючі менш вірять, ніж вони думають.
Релігія — це поезія непоетичних людей.
Зі всіх чеснот найрідкісніша — справедливість. З десяти великодушних людей — лише одна справедлива.
Запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до 15 березня 2021 р. за адресою: вул. Лисенка, 14, сектор нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Маргарита Кривенко завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
Наталія Ясінська завідувач сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
Олександра Біда провідний бібліотекар сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
