13 лютого 2020 року у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника відкрито виставку архівних документів, книг і періодичних видань під назвою «Львів. 1939 рік… Тоталітаризм у дії», приурочену до 80-річчя знищення радянською владою національних установ, організацій, національних товариств Галичини: Наукового товариства імені Шевченка, Народного дому, Львівського “Ставропігіону”, товариства “Просвіта”, Національного інституту ім. Оссолінських, приватних бібліотек (власники яких здебільшого були репресовані НКВС) та інших.
Експозиція виставки складається із розділів: «Архівні документи: переміщені фонди» та «Спецфонд. Ув’язнена книга». Уперше виставлено понад 600 одиниць книг і періодичних видань, які в часи більшовицького тоталітаризму були недоступні читацькому загалу. Також оприявнено різноманітні документи, заборонні директиви, печатки відділу спецфондів тощо.
Відкриваючи виставку, генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей наголосив, що минає 80 років від часу трагічних подій для всіх національних інституцій, які відбувались у Львові в лютому 1940 року. Виставка документально руйнує міф про визволення, який радянська влада намагалася вкорінити у свідомості нашого народу. Він зазначив, що після приходу Червоної армії у вересні 1939 р. у Львові розпочала роботу т. зв. комісія з охорони пам’яток культури при тимчасовому Управлінні у Львівській області під керівництвом Петра Панча. Вже 30 листопада 1939 р. ця комісія ухвалила рішення, щоб із чинного тоді 21 музею зорганізувати сім.
Постановою № 39 Ради народних комісарів УРСР про організацію наукових установ у західних областях УРСР, спираючись на фальшиву аргументацію, нібито «з метою створення відповідних умов для розвитку наукової роботи в західних областях Української РСР», у Львові було організовано філію Бібліотеки Академії наук УРСР із передачею їй бібліотек Наукового товариства імені Шевченка, Наукового товариства «Оссолінеум» і Народного дому.
Фактична ліквідація найбільших бібліотечних установ Львова відбулася впродовж лютого 1940 р. Як свідчать архівні документи, до складу Львівської філії Бібліотеки АН УРСР було передано приміщення, рукописи, книги і музейні збірки: Фундації ім. Баворовських (1.02.1940), бібліотеки Народного дому (07.02.1940), бібліотеки НТШ (10.02.1940), бібліотеки «Студіону» (12.02.1940), бібліотеки Національного Закладу імені Оссолінських (14.02.1940).
Як показав час, радянська влада скоїла моральний злочин – створила спецфонд. Фактично було ув’язнено понад 1 млн книг із тавром «националистическая», «религиозная, «фашистская», «католическая» тощо. Відбір книг до спецфонду здійснювався у брутальний спосіб шляхом розпорошення історичних колекцій. Негативні наслідки втручання в цілісність збірок Бібліотека відчуває донині. Ув’язнення численних видань і авторів на довгі десятиліття у спецфондах завдало непоправної шкоди науці та культурі.
У своєму виступі генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей зробив акцент на тому, що сьогодні книгозбірня є спадкоємицею українських бібліотек у частині збереження історичної пам’яті і плекання національної самосвідомості. Він наголосив присутнім, що книгозбірня ініціює проведення у 2020 році низки заходів, приурочених до 80-ї річниці цих трагічних подій, і подякував усім, хто долучився до створення книжково-документальної експозиції.
До присутніх звернувся гість із Польщі Адольф Юзвенко – директор Національного Закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві. Він підкреслив, що окупаційна влада, прагнучи створити безликий радянський народ, намагалася знищити історичну пам’ять народів, а ця «болюча» виставка якраз і сприятиме «поверненню національної пам’яті».
Мирослава Дядюк – завідувачка відділу рукописів Бібліотеки, кандидат історичних наук – докладно ознайомила присутніх із матеріалами експозиції, зокрема акцентувала увагу присутніх на документах, які характеризують діяльність «спецфонду»: «Формі відправлення кореспонденції через спецзв’язок НКВД», квитанціях про отримання таємної та цілком таємної кореспонденції, розпорядженнях про вилучення книг і рукописів. Науковець зауважила, що документальна експозиція дає можливість кожному самостійно зробити об’єктивну оцінку та переосмислити наше минуле, чому сприятимуть і документальні збірники документів, окремі публікації, підготовлені співробітниками.
Із ґрунтовною доповіддю «Спецфонд: ув’язнена книга» виступила Ольга Колосовська – заступник генерального директора Бібліотеки, кандидат історичних наук. Вона навела цифри й факти про те, що спецфонди створювалися тільки у великих наукових та університетських бібліотеках (10 із 28-ми бібліотек, у яких існували спецфонди, були у Києві). Вона також назвала авторів, імена яких заборонялося згадувати у будь-якому контексті: М.Грушевського, В.Винниченка, Б.Лепкого, О.Олеся, С.Єфремова, М.Хвильового та інших. Недремне око цензури не обійшло навіть Тараса Шевченка: усі галицькі, варшавські, канадські видання його творів «каралися» у спецфондах.
Про вагомість і актуальність виставки говорили о. д-р Богдан Прах –ректор УКУ; Олексій Сухий – завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, доктор історичних наук, професор; Степан Давимука – український політик, меценат, доктор економічних наук.
У відкритті виставки взяв також участь заступник голови Львівської обласної ради Юрій Гудима. «Ця виставка, – сказав він, – це історична правда про тоталітарний режим Радянського Союзу. І цю правду необхідно доносити до молодого покоління, особливо зараз, коли в Україні йде війна!». Юрій Гудима подякував працівникам бібліотеки за організацію книжково-документальної виставки та висловив побажання показати її у різних районах Львівщини.
