У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію, присвячену 85-річчю від дня народження Миколи Ільницького та 80-річчю Луїзи Ільницької.
Микола Ільницький – видатний український літературознавець, літературний критик, поет, перекладач, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка та провідний науковий співробітник відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Він – заслужений діяч науки і техніки України; серед нагород відомого вченого – Почесна грамота Верховної ради України та медалі.
Луїза Ільницька – талановитий український бібліограф, бібліографознавець, книгознавець, завідувач відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
На ювілейній виставці експонується значна частина творчого доробку М. Ільницького. Це, зокрема, збірники літературно-критичних статей: «На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській поезії» (1980), двотомне видання «Драма без катарсису» (1999, 2003), «У фокусі віддзеркалень: статті, портрети, спогади» (2005), «Знаки доби і грані таланту» (Київ, 2014), «Читаючи, перечитуючи…» (Тернопіль, 2019); тритомник «На перехрестях віку» (2008, 2009), навчальний посібник «Порівняльне літературознавство» (у співавторстві з В. Будним) (2008), численні літературознавчі розвідки в періодичних виданнях – журналах «Слово і Час», «Дивослово», «Дукля», в «Українській літературній газеті» та ін.
На виставці також представлені літературні портрети: «Іван Драч» (1986), «Ключем метафори відімкнені вуста…: Поезія Ігоря Калинця» (2001), «Три формули мого осягнення Антонича (2011), навчальний посібник «Українська літературознавча думка ХХ століття (Західна Україна, еміграція)» (2015) та ін.
Окремий розділ книжкової експозиції знайомить з поетичною творчістю Миколи Ільницького: експонуються збірки: «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980), «За роком рік» (1988), «Вересневі відлуння» (2011), «Поезія» (2016, серія «25 улюблених віршів» вид-ва «Каменяр»), низка перекладів: «Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту (1999, 2019), «Румі: Поезії. З фарсі» (1983), переклади Сааді Ширазі «Бустан» (2016), «Ґулістан» (2016).
Інший розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість вченого, – це, зокрема, книги «Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького» (Львів, 2004), науковий портрет із серії «Слово про вченого» (Львів, 2011), експонується також бібліографічний покажчик «Микола Ільницький» (2004).
Луїза Ільницька — автор понад 100 наукових публікацій, редактор-упорядник збірників наукових праць, бібліографічних покажчиків, каталогів тощо. Головні напрями наукової діяльності Л. Ільницької – бібліографознавство, історичне книгознавство, теоретичні та методичні проблеми створення національної бібліографії; наукове бібліографування західноукраїнської та української еміграційної книги 1914–1939 рр. Окрему сторінку її наукової діяльності становлять історико-книгознавчі дослідження збережених у бібліотеках, архівах і музеях світу окремих примірників знакових видань української культури, зокрема, першого західноукраїнського альманаху діячів Руської Трійці «Русалка Дністрова» (1837), «Кобзаря» (1840) Т. Шевченка, «Енеїди» (1798) І. Котляревського.
Ювілярка є ініціатором і виконавцем широкомасштабних бібліографічних проектів загальнонаціонального значення, які стосуються історії української бібліографії, теоретичних і практичних проблем створення національної бібліографії Серед опублікованих праць у наукових збірниках та журнальній періодиці – «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (у співавторстві) (1998), «Бібліографія західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнного періоду, 1914–1939: засади створення» (2005). Велику увагу Л. Ільницька присвятила дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, опублікувавши низку статей на цю тему, а також упорядкувавши кілька збірників наукових праць.
Відкриваючи ювілейні виставки Миколи та Луїзи Ільницьких, генеральний директор ЛННБ України імені В. Стефаника Василь Ферштей відзначив вагомий науковий українознавчий доробок обидвох ювілярів та вручив Луїзі Ільницькій Подяку Президії Національної академії наук України.
Привітали ювілярів колеги-науковці: професор Михайло Гнатюк, професор Богдан Якимович, які охарактеризували Миколу Ільницького як знакову постать у материкові української філології не лише Львівського Франкового університету, а й світової україністики, а Луїзу Ільницьку як відомого українського бібліографа, книгознавця із майже 50-літнім стажем професійної діяльності.
Присутні з великим зацікавленням оглянули виставки, які презентують наукові доробки ювілярів й послухали фахові коментарі завідувача відділу бібліотекознавства Валентини Мудрохи та наукового співробітника відділу наукової бібліографії Наталії Рибчинської.
Луїза та Микола Ільницькі подякували дирекції, колективу бібліотеки, упорядникам виставки і побажали їм успіхів у роботі.
З роси Вам і води, дорогі ювіляри!
