DOI: https://doi.org/10.37222/2524-0315-2019-11(27)-9
Дельфіна Ертановська, Університет інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві, вул. Г. Сухарського, 2, Жешув, Польща
Мова статті — польська
Вплив лемківських і бойківських легенд і міфів на розвиток масової комунікації східних слов’ян (прикордонні території Польщі, України та Словаччини
Анотація:
Статтю присвячено легендам та міфам як первинним засобам масової комунікації у прикордонних районах Польщі, України та Словаччини, населених лемками, бойками та гуцулами. Приділено увагу початкам розвитку медіа та особливостям того періоду. Розглянуто вплив цих «первісних» засобів масової комунікації на суспільство порівняно з їхніми сучасними аналогами.
Стаття має інтердисциплінарний характер, об’єднує підходи журналістикознавства, соціології, культурології, етнографії та історії. У дослідженні легенди розглянуто і як історичне джерело, і як літературний жанр, таким чином увагу зосереджено не лише на фантастичній оповіді, а й на її історико-етнографічних аспектах. Легенди розповідають про простих людей та героїв, відтворюють історичні події, часто збагачені паранормальними явищами, втручанням божественних та надприродних сил. Міф розглянуто як літературний жанр, що розповідає історію богів та божеств, а також як спосіб алегорично передати історію людей. Описуючи події, що мають коріння в історичних фактах, легенди та міфи стали невід’ємною частиною культури Прикарпаття, способом історичного наративу, своєрідним репортажем із тих років. Проаналізовані таким чином, легенди та міфи є формою репортажу авторства очевидців подій або людей, що переказують їх з других рук. Це форма тодішньої журналістики, збагачена культурними факторами, зокрема фольклором, але тим не позбавлена вартості інформаційного повідомлення.
Як основна форма масової комунікації, легенди та міфи впливали на суспільство майже так само, як і сучасні маніпуляції з фактами, створюючи «нову», «альтернативну» реальність. Їх можна назвати масовою комунікацією, оскільки вони охоплювали кілька народів та мали досить широке географічне покриття: території лемківських, бойківських, гуцульських, румунських, словацьких, угорських, українських та польських поселенців, які мешкали неподалік, поширюючи інформацію у міжнародному масштабі.
Ключові слова: лемки, масова комунікація, етнічна журналістика, легенди, міфи.
Список пристатейної літератури:
- Barthes R. (1970). Mit i Znak. Eseje. Warszawa: PIW.
- Goban-Klass T. (2004.) Media i komunikowanie masowe. Teorie i analizy prasy, radia, telewizji i Internetu. Warszawa: PWN.
- Kryciński S. (2016). Łemkowszczyzna po obu stronach Karpat. Rzeszów: Libra.
- Levinson P.(1999). Miękkie Ostrze. Muza.
- Marszałek E. (2013). Radoszyckie Źródełko. http://www.beskid-niski.pl/index.php?pos=/obiekty&ID=554
- Marczak W. (1992). Ukrainiec w Polsce. Było takie życie… byli tacyludzie…. Sanok: Miejska Biblioteka Publiczna w Sanoku.
- Mękarska D. (2009). Bieszczadzki rozbójnik Tołhaj ma swój pomnik. Nowiny. http://www.nowiny24.pl/bieszczady/art/6053113,bieszczadzki-rozbojniktolhaj-ma-swoj-pomnik,id,t.html
- Potocki A. (2016). Księga Legend Karpackich. Rzeszów: Carpathia
- 203 éve éve a mai napon látta meg a napvilágot Rózsa Sándor 2016 Betyársereg. http://betyarsereg.hu/203-eve-eve-a-mai-napon-latta-meg-anapvilagot-rozsa-sandor/