7 січня 2025 р. у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника відбулося передання унікального архіву педагога, фольклориста, казкаря Зінчука Миколи Антоновича (1925–2012).
Генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей привітав учасників урочистої події та відзначив непересічність особи М. Зінчука – збирача українських народних казок – та наголосив на унікальності переданих етнографічних записів, що є результатом його наполегливої та кропіткої праці, яка, безумовно, викличе зацікавлення дослідників-гуманітаріїв.
Завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк акцентувала, що урочисте передання архіву відбувається напередодні 100-річчя від дня народження Миколи Антоновича Зінчука (1925–2012). До відділу рукописів передані 83 справи (17685 аркушів): казки, фольклорні записи пісень, колядок, обрядових пісень, легенди, балади та оповідання, епістолярна спадщина (234 листи) та створені фондовласником (сином – Олександром Миколайовичем Зінчуком) копії переданих документів у форматі PDF.
Присутні могли побачити, зокрема, екземпляри книг із 40 – томної збірки українських народних казок, упорядкованих М. Зінчуком за регіональним принципом: «Казки Гуцульщини», «Казки Буковини», «Казки Покуття», «Казки Бойківщини», «Казки Закарпаття», «Казки Галичини», «Казки Чернігівщини», «Казки Наддніпрянщини» та ін. Серія вийшла у видавництвах Львова, Ужгорода, Тернополя, Чернівців та Києва. Серед книжкових видань – і книга авторських казок М. А. Зінчука «Чарівні казки» (2007) – лауреат літературно-наукового конкурсу імені Воляників-Швабінських фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку та спогади «Скарбниці пам’яті», видані вже після смерті автора у 2014 р.
Демонструючи зразки рукописної спадщини краєзнавця і казкаря, М. Дядюк відзначила надзвичайну працьовитість і педантичність в оформленні та редагуванні рукописів, систематизації текстів після розшифрування касетних записів, адже у них зазначена детальна інформація про населений пункт, дату проведення запису, ім’я та прізвище оповідача, його соціальний статус та освіта. Звернула увагу присутніх на цінність епістолярної спадщини М. Зінчука, зосібна його листування з Василем Сухомлинським про педагогічні проблеми в системі тогочасної освіти та зауважила, що саме під його впливом М. Зінчук написав ряд науково-педагогічних статей для періодичних видань Грузії, Вірменії, Молдови, Румунії. Серед експонованих листів окреме місце займає його інтенсивне листування з представниками районних адміністрацій із проханням підтримки під час краєзнавчих експедицій; з керівниками видавництв та редакцій – з обговоренням видавничих планів і підготовки текстів казок, ілюстрацій тощо. Загалом, підсумувала М. Дядюк, особовий архів М. А. Зінчука, якому присвоєно номер фонду 364, став цінним національним надбанням у складі Національного архівного фонду Академії наук України.
Син фольклориста – Олександр Миколайович Зінчук, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного університету ім. Данила Галицького розповів цікаві факти з життя свого батька. Народився 7 березня 1925 р. у селі Кошелівка Пулинського р-ну Житомирської обл. у селянській родині середнього статку, яка у 1941 р. переїхала у селище Черняхівка Житомирської області. Там він закінчив дев’ятий клас Черняхівської середньої школи. У травні 1942 р. юнака разом із батьками вивезли до Німеччини на примусові роботи. Працював робітником на ремонті залізниці в м. Галле. Після невдалої спроби втечі його ув’язнили в концтаборі Флоссенбюрґ, на початку 1945 – перевели до концтабору Дахау. 29 квітня 1945 р. в’язнів звільнили американські військові. Микола Зінчук довго лікував важку форму туберкульозу. Повернувшись на Батьківщину, працював у колгоспі, у 1946 р. вступив на історичний факультет Львівського педагогічного інституту, який закінчив із відзнакою у 1950 р. Учителював у Руднівській середній школі, упродовж 1957-1963 рр. був директором Поріччянської восьмирічної школи (Яворівський р-н).
О. М. Зінчук розповів, що збирати і вивчати фольклорну спадщину краю батько розпочав у середині 1970-х рр. і за понад 30 років об’їздив містечка та села Західної України, Буковини, Закарпаття, Бойківщини, Гуцульщини, збирав легенди, народні казки, записував пісенну творчість. Загалом зібрав понад 8 тисяч казок, понад 7 тисяч пісень зі звукозаписом. Інтелектуальну спадщину свого батька вважає унікальною, оскільки новітні інформаційні технології, зокрема інтернет, витісняють народну творчість, й не так багато залишилося людей-оповідачів. Попри труднощі та перешкоди, байдужість чиновників, батько видав 31 том масштабного 40-томного видання, решту томів – видала родина. О. Зінчук озвучив нездійсненну мрію батька – перевидати опубліковані казки англійською мовою, задумувався він і про можливість занесення їх до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
О. М. Зінчук від імені родини подарував до фондів Бібліотеки І-ІІІ, V-VIII томи видання Михайла Грушевського «Історія України-Руси» із записами про те, що примірники подаровані автором Науковому товариству ім. Шевченка у Львові. Їх у радянські часи М. Зінчук врятував від знищення та зберігав у своїй приватній бібліотеці. На згадку про урочисту подію генеральний директор В.Ферштей подарував О. М. Зінчуку примірники наукових видань Бібліотеки.
Завідувачка відділу рукописів, к. і. н. Мирослава Дядюк
