Книжкова виставка «Збережені скарби духовних провідників» – це вже другий виставковий проєкт, реалізований у співпраці ЛННБ України імені В. Стефаника та Гарнізонного храму св. апп. Петра і Павла. Основою цих проєктів є іншомовні видання з фонду відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника (вул. Личаківська, 131), які до 2011 р. зберігалися в приміщенні Храму (колишньому книгосховищі Бібліотеки). Цього разу в експозиції, присвяченій 13-й річниці відновлення діяльності Храму, презентовані 27 книг із приватних колекцій відомих діячів Української греко-католицької церкви, які зробили вагомий внесок у розбудову церковного, культурно-освітнього, релігійно-духовного, державотворчого життя в Україні у XIX – першій половині ХХ ст. Зібрані ними книгозбірні, які сьогодні, на жаль, розпорошені, є важливим сегментом національної історико-культурної та духовної спадщини.

Першим українським кардиналом (1856) – найвищим церковним ієрархом – був митрополит Львівський і єпископ Перемишльський Михайло Левицький (1774–1858), який доклав багато зусиль для підвищення освітнього рівня населення Галичини. Отець Михайло зібрав одну з перших у Галичині приватних колекцій, багатих на давні українські рукописи та стародруки. Ставши митрополитом, він розмістив книгозбірню у своїй Унівській резиденції і ще за життя, у 1858 р., заповів її «на заснування бібліотеки Митрополітального дому» у Львові. Для позначення своїх книжок владика Михайло одним із перших українців використав штамп (овальний червоний) із написом “Ex libris” і монограмою „M. M.” (“Ex libris M[ichaelis] M[etropolitae]), що означає «З книг Михайла митрополита».

До когорти провідних діячів українського національного відродження середини ХІХ ст. належав Григорій Яхимович (1792–1863) – митрополит Галицький та архиєпископ Львівський, доктор богослів’я, філософії і вільних мистецтв; автор численних проповідей і богословських праць.

Серед експонатів виставки варто звернути увагу на німецькомовне львівське видання 1836 р. авторства Владики Григорія “Abhandlung über die Regeln, nach Welchen die Slaven des griechischen Ritus den Ostertag Berechnen” («Трактат про правила, за якими слов’яни грецького обряду обчислюють день Пасхи»). Цікаве воно з огляду на актуальність питання пасхального літочислення, яке набуло в Україні особливої ваги через запровадження Новоюліанського календаря. На примірнику цього прижиттєвого видання з таблицею для визначення рухомих свят – автографи о. Михайла Копистянського (1816–1879), який походив зі священничої родини Сембратовичів, та о. Северина Торонського (1846–1902) – віцеректора Львівської греко-католицької духовної семінарії.

На виставці експонуються також книги з приватної колекції самого митрополита Григорія – примірник посібника з граматики української мови Карла Піхлера “Kurzgefasste russinische Sprachlehre” (Lemberg, 1849), позначений овальним синім штампом із текстом латиною “Gregorius Metropolita”.

Заслуговують на увагу відвідувачів і видання з автографом українського церковного діяча, митрополита і реформатора, кардинала Сильвестра Сембратовича (1836–1898), який походив зі священничої родини і був вихований під впливом свого дядька – митрополита Галицького о. Йосифа Сембратовича. Сумлінні працівники на ниві Христовій Йосиф і Сильвестр Сембратовичі майже всю останню третину XIX ст. очолювали УГКЦ. Їхні зусилля були спрямовані у різні сфери суспільного життя: релігійну, громадську, політичну, наукову тощо. Владика Сильвестр Сембратович вважав, що його родина – «то Церква, клир і руський нарід».

Найбільш знаковою особистістю для Української церкви XX ст. став фундатор наукових та освітніх інституцій, великий благодійник митрополит Андрей Шептицький (1865–1944), який увійшов в історію УГКЦ як один із найвизначніших ієрархів. На експозиції презентовані іншомовні видання ХІХ – першої половини ХХ ст. із його приватної книгозбірні, а також різногалузеві книги латинською, німецькою, польською, італійською, французькою мовами з бібліотечних зібрань інституцій та інших історико-культурних формувань, засновником або опікуном яких був Владика Андрей – «Церковного музею», «Бібліотеки Митрополитальної», «Книгозбірні «Студіону». Художні екслібриси для фундацій Владики спроєктував відомий галицький маляр Модест Сосенко (1875–1920).

Особливу цінність має нещодавно виявлений у фонді Відділу європейської книги ЛННБ України ім. В. Стефаника і вперше представлений на цій виставці гербовий суперекслібрис Андрея Шептицького, який прикрашає обидві палітурки прижиттєвого видання найвідомішої праці німецького каноніста Джозефа Голвека (1854–1926) «Церковні карні закони» (1899) («Die kirchlichen Strafgesetze»). В основі геральдичної композиції родового герба Шептицьких – т. зв. три «мовні символи» – підкова і стріла, що символізують відвагу, лицарство й фізичну силу, а також хрест як ознака побожності, стійкості у вірі та інших християнських чеснотах. Ініціали А і Ш по обидва боки герба ідентифікують власника суперекслібриса. Детальнішу інформацію про цей, досі невідомий у науковому світі атрибут високої книжкової культури митрополита Андрея Шептицького, плануємо оприлюднити найближчим часом.

Особистість Патріарха Йосифа Сліпого (1892–1984) – науковця, богослова, керівника академічних і наукових інституцій, однієї з найяскравіших постатей у новітній історії Церкви, який очолив УГКЦ після смерті Андрея Шептицького у листопаді 1944 р., можна охарактеризувати через книги з його книгозбірні, зокрема ті, що експонуються на виставці. Крім богословської та релігійної літератури, філософських та історичних праць, у бібліотеці Владики Йосифа були й навчальні, науково-популярні та довідкові іншомовні видання з фізики, математики, психології, археології, мистецтва, географії і навіть доволі велика кількість путівників країнами Європи, а також оригінальна і перекладна художня література, серед якої – давньогрецька і давньоримська тощо. Їх вирізняє кольоровий художній екслібрис пензля видатного графіка першої третини ХХ ст. Святослава Гординського (1906–1993). На ньому, виконаному в синій та чорній барвах, фігурують образи-символи, що вказують на душпастирську і суспільну працю ректора Духовної Академії у Львові: Святодухівська вежа, розгорнуте Святе Письмо та Юрій-Змієборець із піднятим мечем.

На експонованих із книгозбірні патріарха Й. Сліпого примірниках є й інші власницькі знаки (овальний штамп із написом латиною та наліпка). Особливо привертає увагу особистий підпис власника на посібнику для мандрівників Південною Німеччиною з авторської серії німецького видавця Карла Бедекера (Süddeutschland : Oberrheim, Baden, Württemberg, Bayern und die Angrenzenden Teile von Österreich : Handbuch für Reisende. Leipzig, 1913).

Cеред експонатів виставки можна оглянути також книги європейськими мовами з бібліотеки справжнього подвижника української духовності, предстоятеля УГКЦ, від 1946 р. – єпископа-скитальця і захисника українських вигнанців на чужині Кир Івана Бучка (1891–1974) – з автографом Владики та екслібрисом, автором якого також був Святослав Гординський.

Окремий розділ виставкового простору присвячений вшануванню історико-культурної памʼяті про інших відомих представників галицького духовенства – церковного діяча, професора Юліяна Корнила Дзеровича (1871–1943), військових капеланів Володимира Домета Садовського (1865–1940) та Ігнатія Цегельського (1886–1970).

Знаний український історик, професор Ярослав Дашкевич у своїй передмові до львівського видання книги о. Мирослава Марусина «Архипастир скитальців архиєпископ Іван Бучко» (2008) писав: «Історія значною мірою складається з особистостей. Визначальну роль у ній відіграли постаті духовних провідників…».

Перефразовуючи слова митрополита Андрея Шептицького, саме вони своєю тихою, щоденною працею робили все для релігійної єдності, а разом з тим – і для блага свого народу.

Висловлюю щиру подяку працівникам відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. за активну участь у підготовці цієї тематичної виставки.

Запрошуємо всіх охочих та зацікавлених відвідати виставку, яка триватиме з 6 до 26 грудня 2024 р. у приміщенні музею Підземелля Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11).

 

Завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

ЛННБ України ім. В. Стефаника   Маргарита Кривенко