ВОЛОДИМИР ОВСІЙЧУК (28 липня 1924 – 26 липня 2016) – український мистецтвознавець, педагог, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994), премії Національної академії наук України імені І. Я. Франка (2000). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV (2015) і V (2009) ступенів.
Володимир Овсійчук народився в селі Малий Скнит на Поділлі. Напередодні війни закінчив середню школу у Славуті. У 1944 р. його мобілізували до армії. 1952 р. завершив вищу освіту у Львівському університеті імені І. Франка (історичний факультет). Працював у Львівській галереї мистецтв (нині Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького), в Інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), згодом – в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії (з 1992 р. – Інститут народознавства НАН України), де з 1991 р. очолював відділ мистецтвознавства.
У творчому доробку – понад 135 наукових праць, зокрема 15 монографій. Досліджував українське мистецтво Х–ХХ ст., є автором низки праць з українського іконопису. 1966 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню мистецької культури Галичини (тема «Львівський живопис XVI–XVIII ст.»). 1989 р. захистив докторську дисертацію на тему «Розвиток гуманістичних ренесансних тенденцій в українському мистецтві та їх зв’язок з народно-визвольною боротьбою (друга половина XVI – перша половина XVII ст.».
З нагоди 100-ліття Володимира Овсійчука в Інституті досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів у липні 2024 р. підготовлено книжково-ілюстративну виставку, яка відображає зосередженість ученого впродовж усього творчого життя на якомога повнішому розкритті «української мистецької стилістики у контексті світової художньої культури» (С. Павлюк).
