Друкарня при Почаївському монастирі Чину святого Василія Великого була створена близько 1730 р. Її фундатором став єпископ-помічник луцький Феодосій Любенецький –Рудницький. 1732 р. друкарня отримала королівський привілей.
Книги, які видавала друкарня, надзвичайно різноманітні за жанрами. Це і літургійні книги: Служебники, Євангелії, Мінеї, Молитвослови; і проповіді та твори богословів, житія святих, підручники для богословських навчальних закладів; документи, пов’язані з діяльністю уніатської церкви: єпископські грамоти, статути церковних братств; і нотні видання. Окрім релігійних творів, видавались тексти світського характеру: філософські трактати, словники, історичні праці, переклади античних авторів, порадники з господарства та ін.
Велику увагу видавці приділяли оформленню книг, особливо, якщо йшлося про літургійні книги. В оздобленні видань використовувалась безліч заставок, кінцівок, ініціалів тощо. Почаївські стародруки прикрашали роботи відомих граверів Андрія Голоти, Адама та Йосифа Гочемських, Івана Филиповича, Івана Стрельбицького та ін.
Видання Почаївської друкарні друкувались церковнослов’янською, українською, близькою до народної, а також польською та латинською мовами, користувались надзвичайною популярністю і деякі з них мали по декілька перевидань. До прикладу, збірник «Гора Почаївська», який вийшов паралельно двома мовами, українською та польською – мав дев’ять перевидань: п’ять українською та чотири польською мовою.
Видавнича продукція Почаївського монастиря розповсюджувалася по всій Україні, а також за її межами.
У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається велика кількість видань Почаївської друкарні, які свого часу надійшли з бібліотек НТШ, Народного Дому, Студіону, Поторицької бібліотеки, Музею А. Петрушевича, Греко-католицької духовної семінарії у Львові, Греко-католицької богословської академії у Львові, Оссолінеуму, Фундації графа Баворовського, та ін., що свідчить про те, що ці книги були окрасою практично усіх найбільших книгозбірень Галичини. Про історію побутування кожного примірника цих видань свідчать численні маргінальні записи та провенієнційні знаки. У 2017 р. ЛННБУ ім. В. Стефаника отримала в дарунок книги з приватної бібліотеки отця Володимира Яреми і серед них – три видання Почаївської друкарні: Мінея на місяць вересень, 1761 р., Ірмологіон, 1794 р. та Тріодіон, 1784р.
Першою книгою, надрукованою в Почаївському монастирі, був Служебник, виданий у двох варіантах: перший датований 1734 р., а другий – 1735 р. Видання присвячувалося фундаторові друкарні. На звороті титульного аркуша розміщено герб родини Рудницьких. У присвяті єпископові Любенецькому-Рудницькому розповідається про заснування друкарні.
Інші літургійні книги
Збірник «Гора Почаївська» розповідає історію Почаївського монастиря, згадує про його засновницю Анну Гойську, побудову на його території церкви, про чудотворну ікону Почаївської Богородиці, а також сюди увійшли духовна пісня на похвалу Богородиці; «Житіє Йова Заліза» (колишнього настоятеля Почаївського монастиря, у XVIII ст. проголошеного святим. Текст виходив окремою книгою) та «Історія про мощі святої Варвари». Видання оздоблене: зображенням Почаївської Богородиці з Дитям і Богородиці, що явилася монахам на горі Почаївській і залишила слід своєї стопи, а також заставками, кінцівками, ініціалами.
У 1720 р. відбувся Замойський собор, на якому, окрім іншого, було прийнято постанову про вшанування Блаженного священномученика Йосафата Кунцевича окремою службою. Виникла потреба у друкуванні таких текстів.
Богословія нравоучительна з додатком «Лексикон сиріч Словесник словенскій» – церковнослов’янсько-польський словник. Це збірник догм уніатської церкви для поглиблення знань священників і для допомоги у виконанні священичої місії. Текст написаний мовою, близькою до народної.
Науки парохіальні на неділі і свята … на простий посполитий язик руський преложенния –збірник проповідей. З італійської українською мовою, близькою до народної, переклав і написав передмову монах-василіянин Юліан Добриловський.
У 1790 р. вийшов друком «Богогласник» – духовна пам’ятка християнської культури. Книга складається з трьох частин і містить понад 240 віршів і пісень багатьох тогочасних поетів. Поряд надруковані тексти церковнослов’янською та українською народною мовою, а також латинською і польською. Наприклад, у збірнику містяться три пісні, присвячені Йосафатові Кунцевичу: одна з них українською мовою, дві інші – польською. Деякі тексти в «Богогласнику» супроводжуються нотами.
Зразки нотодрукування
Перша книга, надрукована в почаївській друкарні латинським шрифтом це – «Woysko serdecznych nowo rekrutowanych na większą chwałę Boską…», автором якої є Hilarion Falęcki, монах ордену кармелітів босих.
Збірник «Гора Почаївська» польською мовою.
Праця Ціцерона в перекладі Ігнатія Наґурчевського, професора риторики.
Книга про корисні властивості мінеральної води та порадник з садівництва.
Після третього поділу Польщі Почаїв опинився в межах російської імперії, що призвело до заборони уніатської церкви та ліквідації василіянського ордену на цій території. На окрему увагу заслуговує доля вже надрукованих, але ще не розповсюджених видань. Частина книжок була вивезена в росію, ще одна – продана в Галичину, Буковину і Закарпаття, а решту нові господарі планували здати як макулатуру на Михлинську папірню. Про цю ситуацію дізнався львівський купець Михайло Димет і зумів їх викупити, таким чином врятувавши значну частину почаївських друків. М. Димет (1819-1890) – відомий у Львові купець, громадський діяч, власник крамниці церковної атрибутики та книг «Під надією» на площі Ринок, 20. Підприємець систематично жертвував кошти на розвиток української культури: спонсорував видання часописів «Мета», «Руська читальня» та ін., підтримував бідних студентів. Михайло Димет був членом товариств «Галицько-руська матиця», «Народний дім», «Руське казино», «Руська бесіда», «Просвіта». Він належав до засновників Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові в 1873 р. (згодом НТШ).
Книги зі штампами Михайла Димета
Монастирська друкарня в Почаєві існувала до 1918 р., але саме її уніатський період дослідники згодом назвали часом найбільшого розквіту, а саму друкарню – явищем унікальним.
Підготували
Анна Борис, зав. сектору,
Наталія Лев, пров. бібліотекарка
відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника
