У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію, присвячену 130-річчю від дня народження Юрія Олексійовича Меженка.
Юрій Меженко (справжнє прізвище — Іванов; 1892-1969) — бібліограф, бібліотекознавець, книгознавець, літературний та театральний критик, бібліофіл. З його іменем пов’язане створення найбільших бібліотечно-бібліографічних установ України: Головної Книжної палати (нині — Книжкова палата України імені Івана Федорова), Всенародної (Національної) бібліотеки України (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Українського наукового інституту книгознавства.
Перші опубліковані праці Ю. Меженка стосувалися бібліотекознавства та окремих питань бібліографії: «Міжнародна децимальна бібліографічна класифікація» (1919), «Бібліотечна техніка» (1921), «Децимальна міжнародна система та питання музикографії» (1923), «Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи» (1926) та інші.
Він був одним із засновників журналу «Музагет» (1919), активно співпрацював із періодичними виданнями, зокрема із часописами і збірниками «Шлях», «Книгар», «Гроно», «Літературно-критичний альманах».
У першій половині 1920-х pоків Юрій Меженко — один із «основоположників нової української критики», автор статей про творчість В. Кобилянського — «Є в світі люде…» (Гроно. Київ, 1920), П. Тичини— «Критичні й ліричні замітки на полях сторінок двох останніх книжок П. Тичини» (Гроно. 1920), М. Хвильового — «Творчість М. Хвильового» (Шляхи мистецтва. 1923. № 5), Є. Плужника — «Нотатки на сторінках “Днів”— першої книжки Євг. Плужника» (Життя й революція. 1926. № 8 ), а також рецензій на збірки творів Д. Загула — «Рец. на кн. На грані: поезії» (Книгар. 1919. № 22), М. Рильського — «Рец. на кн. На узліссі: Ідилія» (Літературно-науковий вісник. 1918. Т. 70), П. Тичини «Сонячні кларнети» (Музагет. 1919. № 1/3), М. Хвильового «Рец. на кн. Сині етюди» (Книга. 1923. № 1) та інших.
Не можна оминути увагою надзвичайно плідну діяльність Юрія Меженка і в галузі театрального мистецтва. Крім багатьох статей і рецензій на вистави українських театрів 1920–1930-х pоків, він опублікував ґрунтовні наукові дослідження, присвячені М. Кропивницькому — «Хронологія артистичної діяльності М. Л. Кропивницького: матеріали до біографії» (Марко Лукич Кропивницький: зб. ст., спогадів і матеріалів. Київ, 1955), Л. Ліницькій — «Життя артистки» (Любов Павлівна Ліницька. Київ, 1957), Г. Затиркевич-Карпинській — «Хронологія артистичної діяльності Г. П. Затиркевич-Карпинської» (Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську: спогади, статті, матеріали. Київ, 1966) та іншим.
Багато зусиль учений доклав до створення та редагування ґрунтовних книгознавчих журналів — «Бібліологічні вісті» (1923–1930) та «Праці» УНІКу (1926–1930).
У 1930 р. він опублікував «Матеріали до “Шевченкіани”, 1917–1929» (Життя й революція. 1930. Кн. 3), «Два епізоди (до історії Шевченківських видань)» (Літературна критика. 1940. Кн. 3).
Юрій Меженко ініціював створення «Бібліографії української книги, 1798–1914» і керував подальшою підготовкою видання. За неповні два роки роботи паралельно було створено дві картотеки — у Києві та Львові (приблизно 25тис. карток у кожній). У 1947 р. в Україні розпочалася чергова «чистка» української культури. Меженка звинуватили в політичних помилках, заборонили випуск «Наукового збірника Бібліотеки АН УРСР» (що виходив за його редакцією), роботу над «Репертуаром…» припинили, його друковані праці знищили.
Львівський варіант картотеки повністю зберігся у відділі бібліографії ЛННБУкраїни ім. В. Стефаника як архівний документ, оскільки картотеку використовували лише як службову. У 1995 р. фахівці Бібліотеки, розуміючи цінність цієї архівної картотеки, опублікували перший том матеріалів. Усього вийшло дев’ять томів видання «Репертуар української книги, 1798–1916: матеріали до бібліографії»
У 1964 р. світ побачив покажчик літератури про Шевченка за 1917–1963 роки під редакцією Ю. Меженка (Харків).
Ще один розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість вченого, — це, зокрема, книги: М. А. Вальо «Листи Юрія Меженка до львів’ян (1923–1969)» (Львів, 2002); «Листування Юра Меженка з Ярославом Дашкевичем (1945–1969)» / упоряд.: Р. Дзюбан, Г. Сварник (Львів, 2009); «Юрій Олексійович Меженко (1892–1969): матеріали до біогр.» / уклад.: Т. А. Ігнатова, Н. В. Козакова, Н.В. Стрішенець (Київ, 1994) та інші; публікації: Вальо М. «Юрій Меженко — редактор “Бібліологічних вістей”» (Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2003.Вип. 11); Гуменюк М. «Журнал “Бібліологічні вісті” (1923–1930)» (Книгознавство та бібліографія. Київ, 1983); Дашкевич Я. «“Бібліологічні вісті”— ідеї та люди» (Книжник. 1992. № 1), Ківшар Т. І. «Організатор бібліотечної справи…» (Книжник. 1992. № 3); Ковальчук Г. І. «Український науковий інститут книгознавства: історія та наук. діяльність» (Бібліотекознавство і бібліографія. 1992. Вип. 31), Королевич Н. І.«Фундатор державної бібліографії на Україні» (Книжник. 1992. № 3) та ін.
