Архів розкриває джерельну базу наукових досліджень І. Крип’якевича, сформовану на фондах десятків українських книгозбірень, зокрема львівських. Більшість із них підтверджена бібліотечними знаками. В архіві є невелика група рукописних власницьких записів (підписів), відомих як провенієнційні записи. Він містить декілька фотографій суперекслібрисів, багато шрифтових печаток, книжкових штемпелів, які масово почали використовуватися лише в першій половині ХІХ ст. Серед них вирізняються печатки Музею А. С. Петрушевича, Музичного товариства ім. М. Лисенка у Львові, Товариства ремісників «Зоря» у Львові, Бібліотеки греко-католицької капітули в Перемишлі, Книгозбірні монастиря оо. василіян у Лаврові, а також Михайла Грушевського, Порфирія Бажанського, Миколи Голубця, Наталі Кобринської та ін. Унікальною є збірка мистецьких сюжетних екслібрисів, які набули великої популярності наприкінці ХІХ ст.
На окрему увагу заслуговують твори тих, хто разом з І. Крип’якевичем у 1920-х рр. ставив перед собою завдання підняти український книжковий знак «на високий художній рівень, довести його до досконалості і за допомогою мистецької форми відтворити як найтісніший зв’язок між книжкою та її власником». Це — Микола Бутович, Іван Іванець, Павло Ковжун, Олена Кульчицька, Ярослава Музика, Михайло Осінчук, Модест Сосенко, Петро Холодний (син) та ін. Поряд із ними знаходяться книжкові знаки тих, хто разом з І. Крип’якевичем спричинився до відродження українського книжкового знаку вже у 1960-ті рр.: Стефанія Гебус-Баранецька, Ганна Давидович, Іван Пантелюк, Сергій Хижняк та ін. Більшість із цих знаків виконані для близьких йому і знайомих митців, серед яких митрополит Андрей Шептицький, Святослав Гординський, Володимир Дорошенко, Федір Ернст, Антін Крушельницький, Ярослав Стешенко та ін. Окрему групу в архіві становлять екслібриси, які виконали різні митці для родини Крип’якевичів (Тирс Венгринович, Олена Кульчицька, Григорій Смольський).
Архів, який надійшов у фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, розкриває не лише місце і роль І. Крип’якевича у вивченні та популяризації українського книжкового знаку. Він відображає фрагменти історії розвитку книгознавства в Україні впродовж десятиріч, історію дослідження українського книжкового знаку загалом, і мистецького сюжетного екслібриса зокрема. Він є вагомою базою у вивченні історії бібліотек, які функціонували при національних наукових або просвітніх організаціях, а також книгозбірень як провідних діячів краю, так і малознаних осіб ХІХ і ХХ ст. Водночас він демонструє образно-змістове і художньо-композиційне багатство українських книжкових знаків, а також ідейно-естетичні орієнтири тогочасної національної інтелектуальної еліти.
Дякуємо родині в особі Олександри Крип’якевич, Іванки Крип’якевич-Димид та Богдани Крип’якевич!
Також висловлюємо щиру вдячність громадському діячеві, вченому, українському меценату Степану Давимуці за особливу роль в організації передачі цієї Колекції, що є вагомим внеском у справу збереження національної наукової і культурної спадщини!
